“Не дивлячись на обставини, я хочу залишатись з побратимами і не дати ворогу шансу здійснити усі свої плани”, – говорить воїн-лісівник Геннадій Нестерук
Сьогодні в рубриці “Наші в ЗСУ” розкажемо про воїна-лісівника, звичайного чоловіка із простої української родини. Вже понад три роки він служить на передовій. Людина скромна. Без зайвих гучних слів просто виконує завдання. Любить свою велику родину та Україну, в якій хоче, щоб жили його діти.
Геннадій Нестерук роботі в лісовій галузі присвятив понад 22 роки. До мобілізації працював у Звягельському надлісництві, філії Філія “Столичний лісовий офіс” на посаді електрика. Обслуговував крани та різноманітне обладнання.
24 лютого 2022 року, як і більшість його колег, вирушив до військкомату аби стати на захист України.
“Ніколи не думав, що можлива така повномасштабна війна. В обід прийшов додому, зібрав речі і вже з наступного дня пішов в роту охорони у себе в місті. Хочеш не хочеш, а це наш обов’язок захищати свою землю”, – розповідає Геннадій.
Згодом Геннадія перевели служити на Чернігівщину, боронити кордони від ворога. А в кінці 2022 року перевівся в 30 окрему механізовану бригаду на посаду водія в інженерному підрозділі на Бахмутському напрямку, де перебувають і по нині.
Тривалий час це була найгарячіша точка на фронті. М’ясними штурмами росіяни більше ніж півроку прорвалися у місто. А підрозділ Геннадія будував нові фортифікаційні лінії, які стримують ворога на шляху до Краматорська й досі. Його задача – доставити бійців та інструменти для будівництва швидко та вчасно, попри будь-які обставини.
💬 “Що на цих дорогах тільки не побачиш. Росіяни просто зносять все під 0. Часто потрапляємо під обстріли, наїжджаємо на уламки. І тут вже як пощастить. Але за цей час поки на службі, я вже навчився звертати увагу на небезпеку”, – говорить воїн-лісівник.
Разом з ним в одному підрозділі служить і син, який свідомо ще у 2018 році обрав для себе шлях воїна і пішов на контрактну службу. Тривалий час був сапером. Та наприкінці 2023 року під час бойового виходу позиції воїнів накрили ворожі міномети. Син Геннадія отримав III групу інвалідності і попри це захотів залишитись у бригаді і продовжує виконувати інші завдання, зокрема навчати новобранців.
Вдома у Геннадія ще троє дітей та дружина. ДП “Ліси України”, колеги та Спілка воїнів-лісівників України постійно надають підтримку йому та бригаді. Нещодавно для авто, на якому він працює, привезли комплектуючі.
“В наших умовах автомобілі обслуговувати треба часто. В деяких моментах допомагає бригада. Але більша частина затрат лягають на мене. Ось перед зимою представники Спілки привезли новий комплект зимових шин. Я дуже вдячний, адже ця допомога регулярна. Приїжджають колеги часто, які привозять необхідне обладнання для будівництва фортифікацій нашій бригаді. Так і тримається фронт” – каже Геннадій.
Днями у Геннадія загострились хронічні хвороби, адже стан здоров’я після більше ніж трьох років служби дає про себе знати. Йому терміново зробили операцію на нозі. Зараз він відновлюється на стаціонарі у себе на Житомирщині. Ми готові за потреби допомогти йому у лікуванні.
Незважаючи на стан здоров’я, Геннадій після одужання хоче продовжити службу. Говорить, що поки син там, він не бачить себе поза службою.
Бажаємо Геннадію якнайшвидшого одужання та обов’язково чекаємо на роботу.
За всіма нашими мобілізованими працівниками зберігається робоче місце, а після повернення вони отримають всі соціальні гарантії, які передбачені колективним договором підприємства.