“ДП “Ліси України” – це справжня лісівнича родина, куди хочеться повернутись після демобілізації”, – воїн-лісівник Олександр Горай

Цього разу в нашій постійній рубриці “Наші в ЗСУ” розповімо про воїна-лісівника, який майже два роки очолює гранатометний взвод і побував на всіх ключових напрямках фронту. 

Олександр Горай до мобілізації очолював Лісову пожежну станцію у Димерському надлісництві філії “Столичний лісовий офіс”. До його обов’язків входила організація гасіння лісових пожеж, навчання та тренування особового складу, організація заходів з пожежної безпеки. 

У лютому 2024 року мобілізувався. Потрапив у 67 окрему механізовану бригаду ЗСУ на посаду командира гранатометного взводу. 

“Нещодавно захищав ліс від вогню, а тепер Україну від ворога. І там, і там посади відповідальні. Мій підрозділ працює з автоматичними гранатометами, якими накриваємо окопи та бліндажі противника, зупиняємо атаки піхоти. Також організовую роботу взводу, готую та треную людей, взаємодіємо з іншими підрозділами”, – розповідає Олександр Горай.

За трохи менше ніж два роки служби Олександр побував практично на всіх гарячих напрямках – Бахмутський, Лиманський, Куп’янський, Курщина. 

“На Курщині цікавою була реакція місцевого населення. Зустріли кількох літніх людей. Ставились до нас нейтрально. Дідусь привітався. Одній бабусі допомогли дістатись до будинку для літніх людей у Суджу. Як таких конфліктів з населенням не було. На відміну від росіян, ми дотримуємось міжнародних конвенцій щодо захисту цивільного населення під час війни. До речі, пізніше росіяни обстріляли той самий будинок для літніх людей і школу-інтернат де переховувались цивільні”, – розповідає воїн-лісівник.

Зараз підрозділ Олександра перебуває на Покровському напрямку. Ситуація тут тривалий час надскладна. Воїн лісівник розповідає, що ворог змінив тактику, максимально застосовує дрони, використовує авіаційні бомби. Скидає їх просто на житлові будівлі. А за містом намагається заходити в тил від лінії оборони наших підрозділів, хоча вдається ворогу це непросто. Зав’язуються активні бойові дії. 

“В таких умовах в нас пошкоджується техніка. Через ускладнену логістику забрати і відремонтувати її практично неможливо”

Днями Олександр звернувся по допомогу до Спілки воїнів-лісівників України. 

“Нам дуже була потрібна зарядна станція для підзарядки засобів зв’язку. А побратими, в будинок де живуть, потребували інвертор. Це такий пристрій, який перетворює постійний струм на змінний. В умовах постійного відключення світла, деякі пристрої в нас мають працювати автономно. Представники Спілки відреагували. Все що просив підрозділ – передали”, – говорить Олександр Горай.

Сам же Олександр близько місяця знаходиться у лікарні після поранення. Йому провели операції на руці та нозі – витягнули частину уламків від розірваного снаряду. Нині рука майже не функціонує. В разі потреби, підприємство готове допомогти з лікуванням.

Вдома у чоловіка дружина та троє дітей. Філія “Столичний лісовий офіс” постійно їх підтримує. Нещодавно допомогли з компенсацією на купівлю дров для пічного опалення на суму 7500 грн. На свята лісівники приносять продуктові набори. Запитують про потреби родини та Олександра.

“Це справжня лісівнича родина, куди хочеться повертатися після демобілізації. Але поки після лікування я повернусь до своїх хлопців. Їм там зараз непросто”, – каже Олександр.

Обов’язково чекаємо воїна-лісівника на роботу після демобілізації. Якщо не зможе працювати на своїй посаді через отримані поранення, підшукаємо іншу. А поки що бажаємо якнайшвидшого одужання та витримки!