“Після демобілізації мрію знову відчинити двері знайомої аудиторії та проводити лекції для підвищення кваліфікації лісівників”, – говорить воїн-лісівник Юрій Римаренко.
У ЗСУ служить близько 2200 працівників ДП “Ліси України” і це представники майже всіх лісівничих професій та посад. Цього разу у традиційній рубриці “Наші в ЗСУ” розповідаємо про викладача нашої філії “Лісовий навчальний центр”, який змінив звичний одяг на однострій.
Юрій Римаренко до повномасштабного вторгнення був завідувачем кафедри Українського центру підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів лісового господарства, нині це філія “Лісовий навчальний центр” ДП “Ліси України”.
“Викладачем став одразу по закінченню Київського вишу, у березні 2011 року. Спочатку був асистентом викладача, а з 2017 року – завідувач кафедри. У перші дні повномасштабного вторгнення разом із родиною перебували вдома. Однак, коли у навколишніх селах розпочалась евакуація, бо війська рф були вже за 25 кілометрів до міста, прийняли рішення, що пора виїжджати”, – розповідає Юрій.
Чоловік вивіз родину на Івано-Франківщину, де дружину та двох доньок прихистили працівники Войнилівського лісництва. А сам пішов у місцеве ТЦК.
“Раніше, ніколи ніякого відношення до служби не мав, навіть автомата у руках не тримав, проте думки сховатися не було. Пішов став на облік, а згодом мобілізувався”.
Під час навчань на Львівщині Юрій вперше потрапив під масований ракетний обстріл. Одна з ракет влучила недалеко від казарми. Юрій каже, що буквально народився у сорочці.
Згодом воїн-лісівник потрапив у 8-му окрему бригаду зв’язку. На посаді механіка займається встановленням та охороною військових мобільних базових станцій. Його викладацька діяльність дуже допомагає знаходити спільну мову з підлеглими.
Починав свій шлях на Харківщині. Тоді пригадує, працювали майже безперешкодно – у ворога на той час не було великої кількості розвідувальних та ударних дронів.
“У 2024 році вже поїхали на Курщину. Були там три місяці. Коли наші бійці наступали ми могли нормально працювати, забезпечувати військовий мобільний зв’язок. Вже на другий місяць росіяни стали контратакувати – працювала артилерія, почали літати дрони”, – говорить Юрій.
З бойових завдань на Курщині всі повернулись неушкодженими і змогли вийти з оточення. Вже понад 4 місяці бійці 8-ї окремої бригади зв’язку виконують бойові завдання по лінії фронту на Донбасі.
“Зараз ситуація на Донеччині дуже складна. Лінія фронту постійно рухається, одні станції знищуються, треба відразу ставити інші. Встановлюємо близько до лінії фронту, щоб наші бійці на 0 мали стабільний мобільний захищений військовий зв’язок. Зменшуємо використання транспорту. Зазвичай в межах 2-3 кілометрів до місця робіт йдемо пішки, бо ворог через розвідувальні дрони бачить наше пересування й одразу прилітають FPV. Вже риємо бліндажі поруч біля станції аби кілька людей залишались, щоб перемкнути генератори або могли швидко полагодити її”
Пальне до генераторів або інструменти треба доставити. Логістика нині порушена. Днями представники Спілки воїнів-лісівників України допомогли Юрію з новітніми детекторами дронів “Чуйка 3.0”. Вони перехоплюють відеосигнал ворожих дронів, визначають їхній маршрут. Тож тепер перед виїздом Юрій з побратимами знає чи є на шляху ворожі FPV. В таких складних умовах будемо підтримувати воїна-лісівника скільки буде необхідно.
Юрій з нетерпінням чекає доки зможе повернутись до своєї родини та на улюблену роботу. Мріє нарешті знову відчинити двері знайомої аудиторії та проводити лекції, готувати висококласних фахівців лісової галузі. Але поки така складна ситуація побратимів не покине.
За Юрієм зберігається робоче місце. Філія “Лісовий навчальний центр” залюбки чекає його на роботу, бо попереду багато завдань та викликів. Зокрема, у навчанні працівників підприємства веденню наближеного до природи лісівництва.