У сьогоднішній рубриці “Наші в ЗСУ” розповідаємо про воїна-кулеметника, який після 10 років роботи у лісі став на захист країни. Його історія – це про мужність на фронті, підтримку побратимів, службу в найгарячіших точках, і неймовірну витримку у складних обставинах.
Віталій Шутеєв – лісівник, який присвятив лісовому господарству 10 років свого життя. До початку повномасштабного вторгнення Віталій був майстром лісу в Літківському лісництві Коростенського надлісництва – людиною, для якої ліс був не просто роботою, а частиною життя. Паралельно отримав професійну освіту у Малинському лісотехнічному коледжі.
Та коли війна прийшла на нашу землю, його відповідальність за рідний край вийшла далеко за межі лісу. Захист країни став таким самим усвідомленим вибором.
“Я ще у 2012 році давав присягу на вірність українському народу. Тому коли росіяни розпочали повномасштабний наступ на нашу землю – не роздумуючи вирішив мобілізуватись. Дома в мене залишилася дружина і двоє діток. Хвилювалась, але розуміла, що я йду в першу чергу для їх захисту” – каже Віталій Шутеєв.
Спочатку Віталій охороняв об’єкти критичної інфраструктури на Житомирщині. Згодом у грудні 2022 року перевівся у 30 окрему механізовану бригаду.
“Тоді ми були під Бахмутом. Стримували штурми найманців з ПВК “Вагнер”. Їх просто кидали як м’ясо. Вогнева підтримка нашої піхоти відбувалась за допомогою артилерії. Ні дронів, ні якоїсь іншої новітньої техніки ні в одної зі сторін тоді ще не було. Але на той час – це була одна з найгарячіших ділянок фронту”
З кінця 2023 Віталій обороняє Куп’янськ. Воїн-лісівник пригадує своє здивування, коли побачив, як змінилось місто через рік після деокупації.
“Моє перше враження – це часткова відбудова міста: ремонтувались будинки, працювали магазини, відновлюввались комунікації. І це враховуючи постійні обстріли ворогом міста. Проте згодом ситуація для наших бійців почала погіршуватись. Росіяни намагались потрапити в Куп’янськ через газові труби, каналізацію, окопались навколо населеного пункту”.
Зараз Віталій служить на посаді головного сержанта взводу – займається навчанням особового складу, забезпеченням, а також паралельно виконує бойові завдання – б’є по позиціям ворога з крупнокаліберного кулемету.
“Розвиток технологій змінив ситуацію на полі бою. Наші дронарі почали використовувати багато розвідувальних і ударних БПЛА, навчились обходити дію ворожих РЕБ. Запускали їх через оптоволокно. Ворог з міста витіснений. Але в них такої техніки теж вистачає. Зараз ми тримаємо фронт на околицях міста і спроби ворожих штурмів не припиняються ні на мить”/
У таких складних обставинах Віталій не один. Його завжди підтримують колеги, підприємство разом зі Спілкою воїнів-лісівників України – передавали радіостанції, інструменти для будівництва укриттів. Нещодавно допомогли із засобом РЕБ для авто та зарядною станцією.
“Багато доріг постійно під обстрілами, тож логістика дуже складна. Швидко замінити бійців на позиціях – непросте завдання. Тому переданий РЕБ реально рятує: він захищає від дронів на радіокеруванні. А зарядна станція дає можливість безперебійно живити все необхідне обладнання, коли іншого виходу просто немає”.
Про його родину також потурбувалася філія “Столичний лісовий офіс” яка надала дрова для опалення будинку.
Сам Віталій зізнається: після демобілізації мріє повернутися у ліс. Знову одягнути лісівничу форму, вийти на знайомі стежки, працювати серед дерев і тиші, яка так контрастує з війною.
А ми чекаємо на нього. Чекаємо живим і здоровим у нашій великій лісівничій родині – там, де своїх пам’ятають, підтримують і завжди раді поверненню.