«На фронті тримає зброя, а в тилу — люди, які не дають упасти: ця підтримка рятує життя», – говорить воїн-лісівник Сергій Тищенко

У сьогоднішній рубриці “Наші в ЗСУ” розкажемо про лісівника, який із перших днів повномасштабної війни добровільно став на захист України й пройшов шлях від оборони неба над Києвом до запеклих боїв у складі 95-ї десантно-штурмової бригади на Донбасі та Курщині. 

До повномасштабного вторгнення Сергій Тищенко працював помічником лісничого Чуднівського лісництва, яке нині входить до складу Баранівського надлісництва. Його життя було звичним і мирним – робота в лісі, дім, родина. Але 27 лютого 2022 року все змінилося. Сергій без вагань доєднався до Збройних сил України. Вдома залишилися дружина та двоє дітей – саме заради них, заради їхнього майбутнього і спокою, він пішов захищати рідну землю.

Перші місяці служби Сергій провів у складі окремого загону зенітно-ракетних військ. Він стояв на варті неба над столицею, ловлячи в приціл ворожі ракети, гелікоптери й безпілотники, які летіли знищувати Київ. Кожен бойовий вихід був ризиком, але водночас – відповідальністю за життя мільйонів.

«Я й досі пам’ятаю березень на Київщині, коли збив російський ударний гелікоптер К-52 “Алігатор”, ракету Х-101 і шість ударних БПЛА. Ці миті не стираються з пам’яті: страх, шалена напруга і водночас відчуття, що ти на своєму місці, пліч-о-пліч із тими, хто бореться поруч», – згадує Сергій.

Згодом його шлях проліг у 95-ту окрему десантно-штурмову бригаду. Тут Сергій воював уже на землі – стрільцем на Торецькому напрямку. Запеклі бої, постійні штурми, нескінченні обстріли стали щоденною реальністю.

«Ми стримували атаки росіян біля Часового Яру, Іванівського, Кліщіївки та Андріївки. По нас летіло все, що тільки було у ворога. Вистояти допомагали не лише побратими, а й волонтери та колеги. Протикумулятивна решітка на БТР, яку нам передали лісівники, буквально врятувала техніку й життя особового складу», – говорить Сергій.

Його вміння швидко знаходити рішення, техніку та підтримку з тилу не залишилися непоміченими. Командування призначило Сергія сержантом з матеріально-технічного забезпечення. Саме в цей період колеги з лісництва познайомили його з головою Спілка воїнів-лісівників України. Відтоді підтримка стала постійною: розвідувальні дрони, інструменти для ремонту техніки, необхідне спорядження.

«Перші серйозні виклики на цій посаді чекали на Курщині. Бувало, здавалось, що деякі завдання виконати просто неможливо. Усі шляхи – під обстрілами артилерії та дронів. А ми мали доставляти провізію, боєкомплекти, людей. Обов’язок був один – зробити все, щоб вони залишилися живими», – згадує Сергій.

Саме тоді працівники Філія “Столичний лісовий офіс” через Спілку передали Сергію автомобіль Renault Duster. Ця машина стала надійним помічником і служить підрозділу й донині. Сергій не єдиний лісівник у складі 95-ї бригади. Тож минулого року Спілка обрала його своїм представником. Він збирає потреби від різних підрозділів і звертається по допомогу, знаючи, що його почують.

Нині 95-та бригада тримає оборону на Покровському напрямку. Військові облаштовують бліндажі та лінії оборони, відновлюють пошкоджену техніку, працюють буквально без перепочинку. Днями Спілка та ДП “Ліси України” передали Сергію техніку для облаштування укриттів та інструменти для ремонту автомобілів.

«Коли нам фактично щомісяця допомагають, це дає сили й наснагу триматися далі. Ми почуваємося спокійніше, знаючи, що потреби будуть закриті, завдання виконані вчасно, а життя наших бійців збережені», – каже Сергій.

Після демобілізації він мріє повернутися до роботи в лісництві. Зізнається, хоче потрапити до кадрового резерву підприємства, навчатися й розвиватися далі. Бо ліс – це його мирне життя, до якого він обов’язково повернеться.