“Вагнерівців було так багато, що ми просто бились обличчя до обличчя”, – пригадує воїн-лісівник Олексій Грама.

У сьогоднішній рубриці “Наші в ЗСУ”  – історія воїна-лісівника, який уже понад дев’ять років захищає Україну. За цей час він пройшов шлях від водія і піхотинця до командира відділення, побував у найгарячіших точках фронту і не раз дивився ворогу в очі.

До війни Олексій Грама працював інженером лісового господарства у нинішньому Верхньодніпровському лісництві філії “Східний лісовий офіс”. У 2017 році, в розпал ООС, він добровільно підписав контракт і пішов до війська. Свою службу розпочав у 93-й окремій механізованій бригаді “Холодний Яр”, де на Луганщині працював водієм у різних підрозділах.

Але справжнім випробуванням стала повномасштабна війна.

“У ніч на 24 лютого ми терміново виїхали на Сумщину, у Тростянець. Коли заїхали в місто – побачили величезну колону ворожої техніки. Довелося окопатися і цілий місяць тримати оборону. Працювала наша артилерія, танки, авіація. І в якийсь момент вони просто розвернулися і втекли”, – згадує Олексій.

Та це був лише початок. Далі – звільнення Харківщини, важкі бої за Соледар і Бахмут.

“Найважче було у Бахмуті. Там я вже був і водієм, і піхотинцем. Ми воювали з “вагнерівцями”. Їх було дуже багато – хвилями йшли в наступ. Перші гинули, за ними одразу інші. Бувало, що вони стрибали прямо в наші окопи – обличчям до обличчя. Ми відстрілювались як могли”, – розповідає він.

Саме після цього, каже Олексій, війна почала змінюватися. З’явилися дрони, нові технології, захищений зв’язок – усе це допомогло стримувати чисельно переважаючого ворога значно ефективніше.

Велику роль у цьому відіграла і підтримка з тилу. Колеги з рідного лісництва допомогли налагодити зв’язок зі Спілкою воїнів-лісівників. Разом із ДП “Ліси України” вони не раз передавали необхідне обладнання, зокрема Starlink і зарядні станції.

Сьогодні Олексій – командир відділення 151-ї окремої механізованої бригади. Працює на Куп’янському напрямку, займається аеророзвідкою. Каже, що після перемоги обов’язково повернеться до лісу –  до своєї справи, яку добре знає і любить.

У лісництві на нього чекають. Ми всі чекаємо. Чекаємо кожного нашого воїна-лісівника!