«Вистояти у найскладніші моменти після важкого поранення і повернутись до служби я зміг завдяки великій підтримці від колег-лісівників», – розповідає воїн-лісівник Юрій Рочев.

У сьогоднішній рубриці «Наші в ЗСУ» розповідаємо про воїна-лісівника, який пройшов Ізюм і Бахмут, пережив важке поранення, довге лікування, але повернувся у стрій і керує аеророзвідкою.

Юрій Рочев прийшов працювати у лісову галузь одразу після закінчення Національного лісотехнічного університету у 2010 році. Пройшов шлях від маркувальника нижнього складу, майстра лісу до адміністратора електронного обліку деревини у Шепетівському надлісництві, філії “Подільський лісовий офіс”.

У перший день повномасштабного вторгнення росіян  Юрій завершив усі справи на роботі й без вагань став на захист країни. У складі 88 батальйону 106-ї окремої бригади Сил ТрО він був стрільцем у піхотній роті.

«Перші бойові виїзди у мене були на Донеччині поблизу Слов’янська. Тоді ще не було такого масового застосування дронів, тому артилерійські бої велися значно простіше», –  пригадує Юрій Рочев.

Далі, як у багатьох, його бойовий шлях пройшов через Бахмутський напрямок. Там точилися одні з найважчих боїв, і саме тоді  Юрій отримав своє перше серйозне поранення.

«На наші позиції при обороні Бахмута посипалися уламки після пострілу з ворожого АГС-17. Один із них пробив мені спину й легеню, посікло руку. Далі були чотири місяці лікарень і реабілітації. І вже під час лікування в Умані, стався неочікувано теплий момент: до мене прийшли місцеві лісівники. Це дуже тримало», – каже Юрій Рочев. 

Підтримка продовжилась і коли Юрій з лікування повернувся назад на фронт. На Лиманський напрямок колеги з Шепетівки передавали все необхідне. 

З 2024 і по сьогодні Юрій перебуває на Сумщині. З того часу воїна-лісівника познайомили з представниками Спілки воїнів-лісівників України. Її представники допомагали підрозділу Юрія детекторами  дронів, комплектуючими на пікап, зарядними станціями, генераторами, РЕБами.

Зараз Юрій командир взводу, що спеціалізується на аеророзвідці. І, каже, така допомога дозволила вчасно виявляти небезпечні пересування ворога. І це не просто підтримка, а реальний інструмент збереження життя.

«Завдяки такій підтримці, я розумію, що на мене чекають після повернення. Тому після служби, я обов’язково прийду на свою улюблену роботу», – говорить Юрій.

За ним, як й іншими понад 2000 воїнів-лісівників, зберігається робоче місце. А після повернення Юрій отримає всі соціальні гарантії, передбачені колективним договором підприємства. І, мабуть, це найважливіше – знати, що є куди повертатися.