Драйвери зеленої трансформації: який потенціал мають заміновані та самосійні ліси

Повномасштабна війна завдала українським лісам безпрецедентних втрат. Проте навіть у цих надзвичайно складних умовах Україна має шанс не лише відновити природні екосистеми, а й закласти фундамент для сучасної кліматичної політики та сталого розвитку. Одним із ключових напрямів такого підходу може стати використання концепції лісів кліматичного резерву та збереження самозалісених територій.

Внаслідок російської агресії значна частина українського лісового фонду залишається недоступною для повноцінного господарювання. Із 10,4 млн га лісового фонду України майже 800 тис. га перебувають під тимчасовою окупацією, понад 500 тис. га залишаються замінованими, ще близько 100 тис. га розташовані у зоні активних бойових дій.

Фактично мова йде майже про п’яту частину лісових ресурсів країни, використання яких наразі є неможливим або суттєво обмеженим. Однак навіть за таких умов ці ліси не припиняють виконувати свою головну місію –  підтримувати екологічну рівновагу.

Потенціальні можливості

Заміновані території, попри неможливість їхнього використання, продовжують накопичувати вуглець, регулювати водний баланс, формувати локальний клімат, захищати ґрунти від ерозії та підтримувати біорізноманіття.

Саме тому такі масиви можна розглядати як ліси кліматичного резерву –  особливу категорію територій, які здатні відігравати важливу роль у міжнародній кліматичній політиці.

Оскільки процес їхнього розмінування триватиме десятки років, ці ліси фактично залишатимуться недоторканими протягом тривалого часу, а отже й надалі ефективно поглинатимуть атмосферний вуглекислий газ. Це створює підґрунтя для інтеграції України до міжнародних механізмів «зеленого» фінансування та розвитку системи карбонового кредитування.

Окремим перспективним напрямом є використання потенціалу карбонового ринку. Оскільки заміновані ліси продовжують акумулювати вуглець, вони можуть стати основою для формування карбонових проєктів та випуску відповідних сертифікатів.

Кошти, отримані від їх реалізації, можуть бути спрямовані на майбутнє розмінування, відновлення пошкоджених екосистем та розвиток лісового господарства. Таким чином природоохоронна функція лісу фактично працюватиме на забезпечення власного відновлення.

Самозалісені землі: прихований ресурс України

Не менш важливим резервом для зміцнення кліматичної стійкості є самозалісені території. За результатами аналізу супутникових знімків в Україні налічується майже 1,9 млн гектарів земель, які юридично залишаються сільськогосподарськими, однак природним шляхом вже перетворилися на повноцінні лісові екосистеми.

Такі ліси виникли без участі людини та виконують усі необхідні екологічні функції. Їхнє офіційне визнання дозволить забезпечити належний захист, зберегти біорізноманіття та збільшити загальну площу лісів країни.

Завдяки співпраці із громадами понад 60 тис. га самозалісених територій вже отримали офіційний статус лісів. Водночас потенціал добровільної передачі таких земель постійним лісокористувачам поступово вичерпується. Саме тому наступним етапом має стати створення системи фінансового стимулювання місцевих громад.

Наразі Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства опрацьовує компенсаційний механізм, який дозволить громадам отримувати фінансову підтримку після передачі самозалісених земель лісокористувачам.

Передбачається, що громада отримуватиме компенсацію у розмірі 64% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, а лісокористувач сплачуватиме цю суму рівними частинами протягом чотирьох-восьми років.

Такий підхід створює баланс між інтересами держави, місцевого самоврядування та лісової галузі, одночасно забезпечуючи збереження природних екосистем.

Зелене відновлення як стратегія майбутнього

Сьогодні Україна має унікальну можливість інтегрувати питання охорони довкілля до загальної стратегії післявоєнної відбудови. Ліси кліматичного резерву та самозалісені території здатні стати не лише інструментом боротьби зі зміною клімату, а й важливим джерелом міжнародних інвестицій та сталого економічного розвитку.

Перетворення природних ресурсів на основу для залучення «зеленого» фінансування, впровадження карбонових механізмів та розширення площі офіційно визнаних лісів дозволить Україні не лише долати наслідки війни, а й сформувати сучасну модель управління природними ресурсами, орієнтовану на довгострокову екологічну та економічну стійкість.

Саме тому збереження та розвиток лісових екосистем сьогодні стає не лише питанням охорони природи, а й важливою складовою національної безпеки, кліматичної політики та майбутньої післявоєнної відбудови держави.