Американські гості серед лісів Карпат: на Рахівщині лісівники бережуть «мамонтові дерева»
Вони бачили, як змінювалися держави й покоління людей, а самі за цей час лише набрали сили. На Закарпатті, у Лужанському лісництві Великобичківського надлісництва, ростуть три велетенські секвоядендрони – дерева, для яких сто років життя фактично лише початок.
Лісівники Карпатської філії ДП «Ліси України» регулярно доглядають за цією територією в межах лісового фонду: прибирають сміття, стежать за станом дерев та оберігають ботанічну пам’ятку природи від пошкоджень. Місце стає дедалі популярнішим серед туристів, тож важливо, аби людська цікавість не заважала велетням рости далі.
Історія цих секвоядендронів у Карпатах розпочалася ще у 1920 році. На місці зрубу тоді облаштували тимчасовий розсадник, де висіяли насіння різних порід дерев, серед них – і екзотичних для наших широт секвоядендронів. Із того посіву до наших днів збереглися три дерева-гіганти. Водночас через великий кореневий відросток одного із них може здатися, що дерев тут чотири.
Нині секвоядендронам близько 106 років. Їхня висота становить від 45 до 55 метрів, а діаметр стовбурів – від 26 до 130 сантиметрів. Ростуть велетні на висоті близько 520 метрів над рівнем моря.
Ще у 1969 році унікальні дерева взяли під охорону. Сьогодні ботанічна пам’ятка природи місцевого значення «Секвоя» займає 0,5 гектара. Її створено для збереження рідкісних для України екземплярів секвоядендрона велетенського (Sequoiadendron giganteum).
Батьківщина цього виду – Північна Америка. Секвоядендрон належить до наймасивніших і найдовговічніших дерев планети: окремі його представники живуть понад 3 тисячі років.
Недарма секвоядендрони називають ще «мамонтовими деревами». Їхні масивні гілки із заокругленими кінцями нагадують бивні мамонта, а товста волокниста кора може сягати десятків сантиметрів.
Лісівники переконані: за належної охорони та догляду побачити цих карпатських велетнів зможуть ще багато поколінь. Бо сотня років для «мамонтового дерева» – лише початок великої історії.
