У цьому спорті все вирішує кілька міліметрів: чемпіон серед вальників лісу Євген Красніков – про перемогу в Карпатах і плани на Токіо
Минулого місяця на базі Вигодського надлісництва на Івано-Франківщині відбулись всеукраїнські змагання вальників лісу, у яких взяли участь 18 представників нашого підприємства із семи філій. У гірських лісах Карпат вальники змагалися у п’яти дисциплінах. Зокрема, демонстрували майстерність у звалюванні дерев, заміні ланцюга бензопили, розкряжуванні стовбура та обрізанні гілок. Судді оцінювали швидкість і точність, техніку виконання та дотримання правил безпеки. У кожній дисципліні учасникам нараховували бали, а за порушення – штрафні.
Майстер лісу з Сумщини 30-річний Євген Красніков набрав 1468 балів і переміг в особистому заліку змагань.
Красніков бере участь у професійних змаганнях уже одинадцять років. Він входить до складу збірної України та тричі представляв країну на чемпіонатах світу – у Норвегії, Естонії та Австрії.
Ми поспілкувались з чемпіоном, спробувавши дізнатись секрет його майстерності:
– Євгене, з чого почалась ваша кар’єра у спорті?
– У 2015 році я закінчив навчання, прийшов на роботу у лісгосп і мені запропонували спробувати підготуватися до змагань лісорубів. Я погодився, спробував – і захопився. Відтоді займаюся цим уже одинадцять років. Для мене це давно не робота, а справжнє захоплення. Змагання дають можливість поїхати в інше місто чи країну, побачити щось нове, поспілкуватися з колегами та перевірити себе поряд із найсильнішими фахівцями у цій справі. Це завжди новий досвід. Бачиш, як працюють інші, порівнюєш техніку і розумієш, над чим тобі самому ще потрібно працювати. І є куди рости!
– Але ви ж не працюєте вальником?
– Так, я майстер лісу, у мене інші завдання. Перед турніром у Вигоді мав лише кілька тижнів інтенсивної підготовки. Відпрацьовував обрізання гілок, заміну ланцюга та точність різу. Цього, звісно, недостатньо. Хотілося б тренуватися протягом усього року – хоча б кілька днів щомісяця. На змаганнях кожен рух має бути доведений до автоматизму. Тут рахунок іде не лише на секунди, а й на міліметри. Поспішиш, припустишся помилки чи порушиш правила – отримаєш штрафні бали. Коли виступаєш регулярно, ти постійно у формі. Раніше бувало до п’яти стартів на рік: обласні та всеукраїнські змагання, Кубок Дніпра, Кубок STIHL, чемпіонат світу. А після тривалої перерви приїжджаєш, виходиш до людей – і руки тремтять. Із цим теж потрібно вміти впоратися. Через повномасштабну війну турнірів стало менше, як і можливостей для системної підготовки.
– Ви представляли Україну в Норвегії, Естонії та Австрії. Який чемпіонат запам’ятався найбільше?
– Норвегія у 2018 році. Там усе було професійно й водночас компактно організовано: стадіон, стенди, навіси. Кожна деталь була продумана і для спортсменів, і для глядачів.
Такі чемпіонати показують рівень, до якого потрібно прагнути. Бачиш найкращих спортсменів світу, стежиш за їхньою технікою і ще раз розумієш, наскільки важливо постійно тренуватися. У 2019 році я познайомився з німецьким чемпіоном Марко Трабертом. Це дуже сильний спортсмен, який стабільно тримає високу планку. Призер багатьох чемпіонатів. Для мене це орієнтир.
– Чемпіонат світу в Японії – ваша наступна ціль?
– Так. Нині я входжу до складу збірної України і хочу знову виступити на чемпіонаті світу. Цього року збірна України відмовилася від участі у 36-му чемпіонаті світу у Словенії через допуск офіційного представника Білорусі – країни, режим якої підтримує російську агресію проти України. Наступний чемпіонат світу запланований на 2028 рік. Змагання відбудуться у Токіо. Дуже хотілося б туди поїхати й гідно представити Україну. Тому дуже добре, що ДП «Ліси України» проводить такі змагання. Саме такі змагання допомагають нам тримати себе у формі та знаходити перспективних молодих спортсменів, якім потрібно виступати, набиратися досвіду й поступово виходити на міжнародний рівень.
