Самозаготівля населенням зрубаної деревини в лісі не дозволяється.

Лісовий кодекс України, стаття 69. Використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом – лісорубний квиток або лісовий квиток, що видається безоплатно.

Лісовий кодекс України, стаття 66. Громадяни мають право в лісах державної та комунальної власності, а також за згодою власника в лісах приватної власності вільно перебувати, безоплатно без видачі спеціального дозволу збирати для власного споживання дикорослі трав’яні рослини, квіти, ягоди, горіхи, гриби тощо, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами України.

Часте питання суспільства – «гілля і так лежить і гниє в лісі, чому б його не забрати?». Глянемо на це з екологічної точки зору.

Ліс – це природній ресурс, так само як і нафта, газ, кам’яне вугілля, але ресурс, який на відміну від попередніх, має один суттєвий нюанс – він відновлювальний. Ліс потрібно розглядати не лише як сировинну базу, а й як складний біоценоз, в якому одночасно співіснують та доповнюють один одного деревні рослини, трави, ссавці, безхребетні, гриби, мохи та лишайники.

Коли внаслідок природнього відпаду чи інших причин дерево відмерло (засохло), в залежності від деревної породи, до моменту його природнього розпаду може пройти як незначний проміжок часу, так і роки. За цей час відбувається поступова руйнація деревини під впливом факторів навколишнього середовища. Зокрема, на початковому етапі це комахи-ксилофаги, життєвий цикл яких зав’язаний на мертвій деревині. Поступово їх щільність та чисельність в екосистемі падає та стабілізується, а їх місце займають дереворуйнівні гриби. На даному етапі мертва деревина вже не цікавить людей так, як дров’яна деревина.

Потрібно усвідомити, що «мертва деревина» у лісі – це невід’ємний обов’язковий елемент складного біоценозу, який повинен були в лісовому середовищі на всіх етапах розвитку лісу. Окремо звертаємо увагу, що в лісах країн Європейського Союзу передбачено залишати в лісі мертву деревину різного ступеня розкладу (з метою охорони біорізноманіття). В деяких країнах цей захід носить обов’язковий характер.