Баланс між економічними потребами та збереженням лісів: що передбачає нова постанова уряду
Одним із наймасштабніших оновлень правил ведення лісового господарства за останні роки стала постанова «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо врегулювання питання заготівлі деревини», яку ухвалив уряд. Це важливий крок до впровадження європейських принципів ведення лісового господарства.
Документ одночасно вирішує кілька стратегічних завдань: адаптує українське лісівництво до сучасних європейських підходів, спрощує застарілі бюрократичні процедури та закладає основу для забезпечення держави необхідними обсягами деревини в умовах війни та післявоєнного відновлення, але з врахуванням екологічних чинників.
Одним із ключових напрямів постанови є створення умов для практичного впровадження принципів наближеного до природи лісівництва. Йдеться про
формування стійких, різновікових і більш природних лісових екосистем. Головна мета – не лише отримання деревини, а й збереження біорізноманіття, природних процесів та екологічної стійкості лісів.
Наближене до природи лісівництво у Карпатах
Особливу увагу документ приділяє Карпатському регіону. В експлуатаційних лісах пропонується ширше застосовувати рівномірно-поступові рубки замість традиційних суцільних.
Такий підхід відповідає принципам наближеного до природи лісівництва, дозволяє зберігати захисні функції лісу та водночас забезпечує стабільне отримання деревини: за попередніми оцінками, це може дати додатково близько 650 тис. м³ щороку.
Захист від надмірного зрідження лісів
Важливою екологічною нормою стає встановлення мінімально допустимої повноти деревостанів.
Повнота характеризує густоту лісу. Якщо після проведення рубок насадження стають надто зрідженими, вони втрачають стійкість, погіршується природне поновлення та зростає ризик деградації. Саме тому документ визначає нижню межу, нижче якої проводити прорідження буде заборонено.
Оновлення застарілих лісонасіннєвих плантацій
Ще одне нововведення стосується лісонасіннєвих плантацій, більшість яких була створена ще у 1980–1990-х роках. Частина таких насаджень втратила продуктивність і вже не забезпечує отримання якісного насіння.
Постанова дозволяє після офіційного списання повністю видаляти дерева та створювати нові сучасні насіннєві плантації або закладати нові ліси. Це дозволить оновити насіннєву базу українського лісового господарства.
Планування технологічних коридорів на етапі формування лісу
Впроваджується новий підхід до організації технологічних коридорів, або трелювальних волоків. Йдеться про спеціальні смуги, якими техніка переміщується під час заготівлі деревини.
Тепер їх пропонують планувати ще під час формування молодих насаджень. Такий підхід дозволить мінімізувати пошкодження дерев, зменшити ущільнення ґрунтів та зробити проведення лісогосподарських робіт ефективнішим.
Рубки догляду та зменшення рідколісся
Постанова також уточнює, коли саме мають проводитися різні види рубок
догляду — освітлення, прочищення, проріджування та прохідні рубки. Уніфікація цих правил забезпечить однакові підходи до формування насаджень по всій країні та підвищить якість ведення лісового господарства.
Водночас запроваджується абсолютно новий механізм – рубки рідколісся. Це території, де дерева ростуть настільки рідко, що фактично не утворюють повноцінного лісу. В Україні таких площ налічують майже 10 тис. га.
Лісовий кодекс передбачає скорочення площ рідколісся, однак практичного механізму досі не існувало. Тепер після проведення таких рубок можна буде створювати на цих територіях нові продуктивні ліси.
Суцільні санітарні рубки та загальний ліміт заготівлі
Одне з найважливіших нововведень стосується порядку обліку деревини, отриманої під час суцільних санітарних рубок.
Раніше така деревина враховувалася в межах розрахункової лісосіки — максимально допустимого обсягу заготівлі під час рубок головного користування. Це означало, що після ліквідації наслідків пожеж, буревіїв, всихання чи інших пошкоджень обсяг планової заготівлі автоматично скорочувався.
Наприклад, якщо дозволено до заготівлі 1 млн м³, а суцільними санітарними рубками заготовили 200 тис. м³, то від рубок головного користування можна заготовити лише 800 тис. м³.
Постанова встановлює, що під час воєнного стану та протягом року після його завершення деревина, заготовлена під час суцільних санітарних рубок, не зараховуватиметься до цього ліміту.
Очікується, що це дозволить ДП «Ліси України» щороку додатково заготовляти близько 400 тис. м³ ліквідної деревини, не порушуючи встановлених норм користування лісами.
Наслідки війни офіційно стали підставою для санітарних рубок
Вперше на нормативному рівні бойові дії визначаються як окрема підстава для проведення санітарних рубок. До цього правила враховували лише природні фактори: діяльність шкідників, хвороби, пожежі, буреломи чи інші стихійні явища.
Відтепер офіційною підставою для проведення санітарних заходів стануть також пошкодження лісів внаслідок артилерійських обстрілів, ракетних ударів, вибухів та інших наслідків війни.
Це дозволить швидше ліквідовувати небезпечні насадження, проводити відновлення пошкоджених територій і розпочинати їхнє залісення без тривалих юридичних процедур.
Менше бюрократії
Постанова також розв’язує проблему, з якою регулярно стикалися лісокористувачі: йдеться про технічні помилки в електронних лісорубних квитках, які виникали через технічний збій або людський фактор.
Раніше законодавство не дозволяло швидко виправити навіть незначну помилку.
Тепер така можливість офіційно передбачена, що дозволить уникнути зайвої бюрократії та затримок у роботі.
Крок до сучасної системи управління лісами
Ухвалена постанова не зводиться лише до збільшення обсягів заготівлі деревини. Насамперед вона формує сучасні правила ведення лісового господарства, які поєднують економічні потреби держави із збереженням лісових екосистем.
Для України, яка одночасно веде війну, відновлює інфраструктуру та готується до масштабної післявоєнної відбудови, це рішення є важливим кроком до створення сучасної системи управління лісами. Воно дозволяє збільшити доступність деревини для потреб держави без відмови від екологічних принципів, що дедалі більше визначають розвиток європейського лісового господарства.