“Я не планую виїжджати, а хочу продовжити лісівничу справу загиблого на війні батька”, – говорить студент 1 курсу НУБіП Олександр Мироненко
Напередодні Дня захисника та захисниць України згадуємо про наших полеглих воїнів. ДП «Ліси України» не просто береже памʼять про героїв. Ми опікуємося родинами загиблих лісівників.
У сім’ї Олександра Мироненка і дід, і батько були лісівниками. Батько Михайло пропрацював у лісовій галузі понад 20 років. Був лісничим у Врадіївському надлісництві. У березні 2023 року доєднався до ЗСУ. Служив у 41-їй окремій механізованій бригаді на посаді командира взводу 3-го механізованого батальйону. У травні 2024-го року загинув під час мінометного обстрілу в районі Часового Яру прикриваючи своїх побратимів.
Його син Олександр з теплом згадує, як батько брав з собою на роботу в ліс, прививав любов до природи.
“Я часто з ним ходив на обходи ще змалечку. Він мені пояснював як відрізнити породи різних дерев, як треба доглядати за лісом, садити його, і яка його важливість для природи. Захоплень мав багато, але це було найулюбленішим. Ще в старшій школі чітко вирішив – буду лісівником”, – каже Олександр Мироненко.
Цього літа після закінчення школи Олександр подав документи у НУБіП на спеціальність “лісове господарство”. Вже місяць навчається на бюджетній формі. Про вибір університету і спеціальності не пошкодував.
“У моїй групі разом зі мною навчається 18 студентів. Всі з різних регіонів. Серед них також є студенти з сімей воїнів-лісівників. В нас є профільні предмети “основи фахової підготовки”, ботаніка. Також вивчаємо і загальні дисципліни. Освіта – це база, без якої розвитку не буде”, – переконаний Олександр.
Вже наступного літа Олександр збирається пройти першу виробничу практику в ДП “Ліси України”. Адже крім теоретичних знань, потрібні навички роботи в полі. Олександра, як і сотень інших студентів, залюбки чекаємо на практику. Ті хто успішно її проходить, запрошуємо до роботи в команді.
“Зараз деякі однолітки виїжджають з України. Я чітко для себе вирішив залишатись тут і продовжувати справу батька. Хочу працювати саме в ДП “Ліси України” і розвивати лісову галузь далі. Знаю, що це найбільше лісове підприємство в Україні і навіть в Європі. Там є всі можливості для кар’єрного зростання. Мрію пройти шлях від майстра до управлінських посад”.
Підприємство також підтримує і родину загиблого воїна-лісівника Михайла Мироненка. Представники Врадіївського надлісництва завжди навідуються до них, дізнаються про потреби, допомагають матеріально. Нещодавно колеги загиблого воїна разом зі Спілкою воїнів-лісівників подарували Олександру планшет, який зараз допомагає йому у навчанні.
Ліси – це наше багатство, а молодь – наше майбутнє. ДП «Ліси України» робить все можливе для того, щоб молоде покоління лісівників хотіло залишатися в Україні, любили свою землю та розвивали лісову галузь з гордістю і натхненням.