Кінне трелювання деревини в Карпатах: давня традиція, що працює і сьогодні

Трелювання деревини за допомогою коней – один із найдавніших способів лісозаготівлі, який локально зберігся у гірських районах Карпат. Складний рельєф із крутими схилами, кам’янистими ділянками та густими лісами історично формував потребу в тягловій силі. У таких умовах кінь був і залишається надійним робочим партнером.

У філії “Карпатський лісовий офіс” цей метод застосовують локально – на Закарпатті та Івано-Франківщині – передусім у важкодоступних місцях, де використання важкої техніки є економічно недоцільним або технічно неможливим.

Як відбувається кінне трелювання?

Зазвичай у лісі працює невелика бригада: кінь або пара коней та трелювальник. Колоди закріплюють ланцюгом чи тросом і стягують до волока (трелювального шляху), а далі – до місця навантаження або ділянки, де вже може працювати техніка. У гірських умовах цей спосіб часто поєднують з іншими видами вивезення деревини залежно від доступності лісосіки.

Одночасно виконується й очищення місць рубки від порубкових решток.

Чому метод залишається актуальним?

Головна перевага – мінімальний вплив на довкілля. Порівняно з важкою технікою, кінь значно менше ущільнює ґрунт, не утворює глибоких колій і майже не пошкоджує підріст. Це особливо важливо на вологих і чутливих ділянках, де механізовані проходи швидко спричиняють ерозійні процеси.

Серед інших переваг:

маневровість у густому лісі;

робота на вузьких серпантинах і кам’янистих схилах;

точність під час вибіркових рубок;

відсутність шкідливих викидів і надмірного шуму.

У гірських районах Івано-Франківщини кінне трелювання застосовують в окремих надлісництвах. Зокрема у Вигодському надлісництві заготовляти деревину допомагають Сара та Лисий (на фото). Їх залучають під час вибіркових і санітарних рубок, а також на ділянках без під’їзду техніки.

У середньому одна кінна бригада за місяць заготовляє 150–180 м³ деревини, а за робочий день бригада з 2–3 працівників може стягнути до 15 м³.

Сьогодні кінне трелювання деревини – не лише елемент карпатської традиції, а складна й відповідальна робота. Вона потребує знань про упряж, поведінку коня на схилі, уміння «зчитувати» рельєф і дотримуватися правил безпеки. Звісно, у промислових масштабах лісозаготівлі, тварини не замінять техніку, проте в умовах Карпатського регіону їх використання залишається ефективним інструментом – там, де важливі маневреність, обережність і дбайливе ставлення до лісу.