«Мрію, щоб Україна жила в мирі, а ворог пішов геть з нашої землі», – говорить воїн-лісівник Сергій Варварюк.

У сьогоднішній рубриці “Наші в ЗСУ” ми розповімо історію воїна-лісівника із Буковини, який добровільно пішов на фронт, аби підтримати свого колегу. 

Сергій Варварюк 11 років пропрацював провідним інженером з охорони праці у Чернівецькому надлісництві. Він контролював лісові роботи, покращував виробничий процес, стежив, аби усі фахівці були забезпечені спецодягом та відповідним обладнанням, вчасно проходили медичні огляди та навчання. Адже основна мета інженера з охорони праці – збереження життя і здоров’я працівників. 

Згодом до списку «зберегти життя та здоров’я» додалося ще декілька пунктів: зберегти країну, її людей, свою родину та побратимів. 

Рішення піти захищати Батьківщину Сергій прийняв у вересні 2022 року. Вирішальною стала розмова з колегою – інженером Віталієм Євенчуком із Путильського надлісництва. Той із перших днів повномасштабного вторгнення вже був на передовій. 

Після цієї розмови Сергій зрозумів: настав час і йому стати до лав захисників.

Після навчання він потрапив до 8-го окремого гірсько-штурмового батальйону – підрозділу у складі 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади. Служив у протитанковому взводі роти вогневої підтримки. Першим місцем служби став Бахмут – одна з найгарячіших точок фронту на той час.

«Це було справжнє випробування для кожного з нас. Постійні обстріли, важкі бої, майже без перепочинку. Але ми розуміли, за що стоїмо. Там дуже швидко починаєш цінувати прості речі – підтримку побратимів, можливість подзвонити рідним», – згадує Сергій Варварюк.

Після виснажливих боїв воїн-лісівник поїхав на офіцерські навчання. Повернувшись, був призначений заступником командира мінометної батареї. У цьому складі він брав участь у бойових діях під час контрнаступу на Харківщині, підтримуючи штурмові підрозділи, які звільняли Дворічну та Новомлинськ.

Згодом підрозділ Сергія перевели на Сіверський напрямок, де відчутно почала змінюватись тактика ведення боїв. 

«На той час ворог відчутно наростив використання FPV-дронів. Збивати їх було непросто, адже багато з них працювали на оптоволокні. Це значно ускладнювало нам роботу. Доводилося збивати їх зі стрілецької зброї. Згодом і ми почали активно використовувати такі дрони», — розповідає військовий.

Велику роль у цьому відіграла підтримка колег та Спілка воїнів-лісівників України. Її представники неодноразово приїжджали до підрозділу Сергія з допомогою — привозили десятки FPV-дронів і квадрокоптерів Mavic, які значно посилювали можливості українських військових на полі бою.

Ще одним етапом служби Сергія став 53-й окремий розвідувальний батальйон, де воїн-лісівник обіймав посаду заступника командира підрозділу спеціальної розвідки.

«На Сумщині ми знешкоджували ворожі диверсійно-розвідувальні групи. Рота БПЛА виходила на розвідку, наші екіпажі з неба виявляли противника і робили скиди. Але це не так просто, як може здатися. Ворог часто влаштовує засідки у густих лісах. Тому потрібно мати хорошу підготовку, витримку і холодну голову», – говорить Сергій.

За роки служби здоров’я воїна дало про себе знати — загострилися проблеми з хребтом. Сергій неодноразово проходив лікування. Нині він переведений до 97-го батальйону підтримки, де відповідає за бойову готовність, навчання та моральний стан військовослужбовців.

Попри всі труднощі, Сергій не втрачає оптимізму.

«Моя мрія, щоб Україна нарешті жила в мирі, а ворог пішов геть з нашої землі. Як і будь-який військовий, який зараз далеко від своєї сім’ї, я хочу бути поруч із рідними, бачити дітей і дружину. Я вірю, що все це обов’язково буде».

А в рідному Чернівецькому надлісництві філії “Подільський лісовий офіс” на Сергія чекають. За ним зберігається робоче місце, а після демобілізації він отримає всі соціальні гарантії, передбачені колективним договором підприємства. За потреби підприємство також готове допомогти йому з реабілітацією. Бо ми своїх пам’ятаємо і підтримуємо!