У сьогоднішній рубриці “Наші в ЗСУ” розповідаємо про добровільно мобілізованого працівника ДП “Ліси України”, який у ці святкові дні тримає оборону на Покровському напрямку в районі Добропілля.
До мобілізації Олександр Куцяк кілька років працював майстром лісу в Ніжиловицькому лісництві Макарівського надлісництва філії “Столичний лісовий офіс”. Свою професію він обрав не випадково – пішов батьківськими стежками. Його батько віддав роботі в лісі 36 років, і любов до цієї справи, разом із повагою до праці лісівника, передалася синові з дитинства.
“Я організовував лісогосподарські роботи: від збирання насіння до догляду за молодими насадженнями, які лише починали своє життя. Слідкував за тим, щоб ліс був захищений від пожеж, контролював процес заготівлі деревини, аби все відбувалося з дотриманням правил. Фактично, щодня дбав про ліс як про живий організм, який потребує постійної уваги та турботи” – розповідає Олександр Куцяк.
Навесні цього року Олександр добровільно ухвалив рішення мобілізуватися. Про вакансії у 32-й Сталевій механізованій бригаді він дізнався від знайомих і довго не вагався. Для нього це був не просто вибір місця служби, а усвідомлений крок – стати там, де його знання, витримка й відповідальність можуть бути справді корисними.
“До того як мене відправили на загальну військову базову підготовку, я взяв відношення від бригади. Підписав контракт на 3 роки. Це дає кращі умови служби, можливість обрати спеціальність, соціальні гарантії від держави після демобілізації”
Нині Олександр служить у бригаді на посаді стрільця-зенітника. Разом із побратимами він відповідає за прикриття логістичних маршрутів і вогневих позицій від ворожих безпілотників. Працюють на сучасних артилерійських зенітних установках. Його завдання — вчасно помітити загрозу в небі та не дати ворогу зірвати постачання чи завдати удару. Службу Олександр несе на Добропільському та Покровському напрямках, де від уважності й злагоджених дій таких бійців часто залежить безпека інших підрозділів.
“Протягом року ситуація на цьому напрямку погіршилась. Ворог постійно збільшує кількість ударних дронів. Буває по 70 на одну ділянку за день прилітає. Дистанційно мінують дороги. Звичайно в таких умовах нам стає все важче дістатись до позицій і періодично втрачається техніка. Особливо складно працювати у туман”, – каже Олександр Куцяк.
У такій ситуації аби убезпечити особовий склад, каже воїн-лісівник, важливо вчасно помітити загрозу. Використовують всі можливі засоби – особливо розвідувальні квадрокоптери, яких зараз дуже не вистачає.
“У цій нелегкій справі ми не залишаємося сам на сам – поруч із нами Спілка воїнів-лісівників України та ДП “Ліси України”. Лише кілька тижнів тому Володимир Ковальчук привіз нам квадрокоптери Mavic. Завдяки їм ми можемо заздалегідь перевірити, чи безпечний шлях до позицій, вчасно сховатися або змінити маршрут, зберігши найцінніше – життя. Не менш важливою стала допомога з інструментами для будівництва бліндажів, зарядними станціями та генераторами. Для нас така підтримка – не просто речі, а відчуття надійного тилу», — розповідає Олександр Куцяк.
Не залишає свого воїна-лісівника без уваги й рідна філія. До Дня працівника лісового господарства Олександра, як мобілізованого працівника, підтримали премією. А вдома на нього чекають найдорожчі: дружина та п’ятирічна донечка. Поки батько боронить країну, колеги Олександра подбали й про його родину – запросили дівчинку на театральну виставу, подарувавши їй трохи радості та світла.
Після завершення військового контракту, коли на фронті запанує стабільність і країна зустріне мир, Олександр мріє повернутися до своєї улюбленої справи – роботи в лісі. Він з усмішкою каже, що хоче перевершити батьків рекорд і присвятити лісовому господарству ще чотири десятки років життя, бережучи й примножуючи те, що любить і заради чого сьогодні боронить країну.