На Київщині лісівники розпочали роботи з моніторингу гніздувань червонокнижних птахів
Із початком сезону повернення птахів із зимівлі, у Тетерівському надлісництві філії “Столичний лісовий офіс” триває обстеження лісів. До моніторингу залучений науковий співробітник відділу “Птахи” Київського зоопарку та фахівець з WWF-Україна.
Такі роботи здійснюються щороку протягом весни та літа в період активного розмноження птахів. Лісівники їх ініціюють не лише для дотримання вимог FSC-сертифікації щодо збереження рідкісних видів. Але і через те що ці види птахів є аборигенними для наших лісів і опинились під загрозою зникнення не в останню чергу через активну господарську діяльність людини. Тому їх охорона та збереження є пріоритетними завданнями лісівників.
Птахи – це природні “регулятори”. Зокрема хижі види, як підорлик чи змієїд, регулюють чисельність гризунів.
Лісівники спільно з представниками WWF-Україна виявляють гнізда за поведінкою птахів і фіксують їхнє розташування. Після чого до роботи долучають орнітолога, який підтверджує вид і оцінює стан гніздування. Спостереження проводять переважно з відстані, щоб не турбувати птахів.
Коли гніздування червонокнижного вида підтверджується – створюється охоронна зона.
“Днями ми виявили гніздо червонокнижного птаха Орлана-білохвоста. Очікуємо, що в червні тут вилупиться потомство. Зараз підготували матеріали для створення нової охоронної зони. Очікуємо на рішення обласної військової адміністрації. І далі актуалізуємо матеріали лісовпорядкування”, – говорить начальник Тетерівського надлісництва Сергій Федоренко.
До прикладу охоронна зона навколо гніздування лелеки чорного передбачає заборону на будь-які лісогосподарські роботи в межах 100 метрів від гнізда цього червонокнижного птаха. Під час періоду розмноження вона розширюється до 500 метрів.
Наразі у Тетерівському надлісництві діє 12 охоронних зон для червонокнижних птахів – чорного лелеки, змієїда, підорлика малого та журавля сірого. Охоронні зони можуть як створюватись так і скасовуватись. Саме тому моніторинг ведеться щороку: якщо гніздо довго не використовується чи руйнується – зону знімають, з’явилось нове – створюють. Це дозволяє зберігати баланс між лісогосподарською діяльністю та охороною природи.
Зі створенням охоронної зони моніторинг не завершується. Орнітолог стежить за розвитком гніздування – від появи яєць до вилуплення та підростання пташенят, а також виявляє можливі загрози. Наприклад, гілка де розташоване гніздо пошкоджена. Тоді лісівники створюють штучне.
Фінальний етап – орнітолог обережно надягає пташенятам у гнізді маленькі кільця, які мають унікальний номер. Коли за кілька місяців вони підростуть і полетять з гнізда, це дозволить дізнатися, де птах був і куди літав. Або ж в останні роки чіпляють маленькі GPS-трекери.
“Лелека чорний, наприклад, зими проводить у країнах Центральної Африки. А Орлан-білохвіст останні роки мігрує лише в межах України – шукає місця де більше їжі і води. Це все наслідок глобального потепління. Зими стають теплішими, і коли немає снігу та морозу, все необхідне для їхнього життя є тут”, – говорить науковий співробітник Київського зоопарку Олександр Панчук.
За словами науковця, це нормальні природні процеси. Заходи з моніторингу та охорони червонокнижних птахів вже допомогли у збільшенні популяції Орлана-білохвіста. Можливо, каже орнітолог, у найближчому майбутньому цей птах вже не потребуватиме особливої охорони.
