У сьогоднішній рубриці «Наші в ЗСУ» розповідаємо історію воїна-лісівника, який раніше відповідав за охорону праці в надлісництві, а тепер – за охорону наших рубежів на фронті: пройшов вишкіл НАТО у Великій Британії, зводив оборонні щити на найгарячіших напрямках – від Покровська до Куп’янська.

Ще кілька років тому Олександр Качан дбав про те, щоб кожен працівник Ніжинського надлісництва філії  “Північний лісовий офіс” повернувся додому живим і неушкодженим. Як провідний інженер з охорони праці, він знав ціну безпеки на виробництві. Олександр навчав колег, розробляв інструкції та стежив за порядком. Його робота була профілактикою біди.

«Ми робили все, щоб мінімізувати травматизм. Порядок на виробництві – це не просто папери, а збережене здоров’я людей», – згадує Олександр.

Але у травні 2023-го поняття «безпека» набуло для нього зовсім іншого, значно масштабнішого значення. Отримавши повістку, Олександр не вагався ні хвилини. Звична робоча документація залишилася на столі, а попереду чекав шлях воїна.

Після ВЛК Олександр приїхав у навчальний центр на Львівщині, де його відправили до Великої Британії. Понад 50 днів інтенсивної підготовки на базі НАТО стали міцним фундаментом для майбутньої військової служби.

«Звісно, сьогодні кращого досвіду, ніж у наших хлопців, немає ні в кого у світі. Але ті навчання були надзвичайно корисними. Нас тренували військові з досвідом миротворчих місій, вчили працювати з натівським озброєнням, яке тоді тільки-но масово заходило в Україну», – розповідає боєць.

Повернувшись, Олександр вступив до лав батальйону ТРО «Північ». У жовтні 2024-го він вирушив під Покровськ. Там Олександр будував невибухові інженерні загородження. Це складна лінія оборони, яку в народі називають просто – «зуби дракона» та протитанкові перешкоди.

«Це фактично гігантська смуга перешкод. Вона змушує ворога зупинитися, уповільнити рух або завернути саме туди, де наші хлопці вже тримають його на прицілі. Працювали під постійними обстрілами. Найскладніше було – встигнути заховатися від «очей» ворога і при цьому не зупинити будівництво», – ділиться Олександр.

Вже в лютому минулого року воїн-лісівник з побратимами будував лінії оборони на Куп’янському напрямку. Тоді лінія фронту почала наближатися. Олександр з побратимами знову був на межі. Не вистачало техніки, навколо постійно літали ворожі FPV-дрони та «Ланцети». У такі моменти розраховувати лише на долю не доводиться – треба діяти.

Олександр згадав про свій «тиловий» дім. Один дзвінок колегам у Ніжинське надлісництво – і допомога не забарилася. Лісівники, які ще на початку служби придбали йому ноутбук, передали все необхідне обладнання. Завдяки цій підтримці лінію оборони під Куп’янськом вдалося добудувати вчасно.

Сьогодні війна триває, і Олександр продовжує зміцнювати рубежі на тому ж напрямку. Нещодавно Спілка воїнів-лісівників України оперативно передала його підрозділу зарядні станції та дизельний обігрівач – такі необхідні речі для виживання в польових умовах.

«Я безмежно вдячний лісівникам за це тепло. І мова не лише про обігрівачі, а про ставлення. Вже вкотре ми можемо вистояти в надскладних умовах саме завдяки тому, що про нас пам’ятають вдома», – каже Олександр.

Олександр дуже чекає, коли зможе знову повернутись до свого лісівничого колективу, який за 4 роки роботи став для нього справжньою підтримкою, друзями, які завжди підставлять надійне плече.

Але це – згодом. А поки що попереду нова ротація, черговий виїзд і нові кілометри оборонних ліній, які стануть надійною стіною для всієї країни.