Місяць: Січень 2025

У ДП «Ліси України» відбулася перша онлайн-зустріч за участю членів наглядової ради компанії. Було презентовано результати роботи підприємства за останні два роки, а також план на 2025 рік і довгострокову стратегію розвитку компанії.

Виклики, з якими сьогодні стикаються «Ліси України», добре знайомі члену наглядової ради Робертсу Стріпніексу. На початку 2000-х пан Стріпнієкс запустив реформу лісового господарства Латвії, після чого протягом двадцяти років очолював акціонерну компанію «Державні ліси Латвії». Саме латвійська реформа багато в чому стала прообразом української лісової реформи 2022 року. Пан Стріпніекс люб’язно погодився відповісти на запитання пресслужби ДП «Ліси України».

Пане Стріпніекс, як виникла ідея латвійської реформи, і наскільки складним був її запуск?

Для реформи необхідний суспільний запит. Потреба в змінах накопичувалася в Латвії ще з 90-х років. Лісівники були незадоволені тим, що їхня робота недостатньо оцінювалася. Лісників поступово перетворювали на чиновників, і для людей, які звикли власноруч створювати додану вартість, це було неприйнятно. Накопичувалося й невдоволення в лісопромисловій галузі. Деревообробники розуміли, що Державна лісова служба Латвії дедалі більше відходить від ринкових відносин, що позбавляє галузь перспектив розвитку.

Над концепцією реформи почали працювати у 1995 році, а в 1998 році Уряд затвердив нову лісову політику Латвії. Все було викладено дуже просто: держава як суб’єкт лісової галузі має дві функції. Перша — регуляторно-контролююча. Друга — господарська.

Ці функції мали бути чітко розділені, щоб уникнути конфлікту інтересів, і щоб як держава, так і всі інші учасники ринку працювали за однаковими правилами. Це означало, що держава повинна реалізовувати свою господарську функцію у формі комерційного права. Планування нової структури галузі тривало півтора року. Наприкінці 1999 року було створено нове державне акціонерне товариство «Ліси Латвії». Але це було лише початком дуже складного шляху. Особливо важкими стали перші 5–10 років.

Що було найскладнішим?

Найважче — це змінювати людей і їхнє мислення. Ми починали ще в пострадянській системі відносин, де не було ринкових практик. Усі звикли, що деревину не продавали, а видавали за квитками. Не існувало жодних традицій укладання контрактів. Стару систему потрібно було зламати. Це зробили радикально і швидко. Але люди залишалися тими самими. Коли я отримував свідоцтво про реєстрацію нової компанії «Ліси Латвії», мені було 28 років. Це був великий виклик для мене.

Як часто вносилися зміни в структуру нової компанії?

Щороку! Основна робота проводилася всередині. Напевно, протягом перших 12 років щороку відбувалися зміни — це стосувалося структури, системи реалізації, закупівель. Ми постійно вдосконалювали модель, поки не знайшли оптимальний варіант, який останні 5–7 років уже не зазнавав кардинальних змін. Але це не означає, що змін не буде в майбутньому. Компанія має залишатися «живою», вміти адаптуватися та трансформуватися. У цьому її головна відмінність від інертних державних структур.

Які цілі ставила перед вами держава як акціонер?

Питання «Яка у нас стратегія?» звучало на кожному засіданні наглядової ради того часу. Перші два роки були пов’язані з виживанням. Загасили одну кризу — одразу доводилося гасити наступну. Лише через кілька років ми змогли перейти до розвитку та чітких KPI. Але навіть тоді ми не робили ставку на довгострокові стратегії. При такому темпі розвитку ринку і технологій планування на понад 3–5 років не мало сенсу. Ваші дії має спрямовувати система цінностей. Є речі, які ви не будете робити ніколи, за жодні гроші, і є речі, які ви завжди будете намагатися впроваджувати. Формуйте систему цінностей і пріоритетів, які будете комунікувати працівникам компанії, акціонерам і державі.

Що було вашою головною цінністю?

Лісова політика Латвії, затверджена у 1998 році, визначила два пріоритети: отримання максимальної господарської прибутковості за умови збереження лісового капіталу. Це стало основою для цілого комплексу принципів, на основі яких ми будували нашу роботу та бізнес-плани.

Але як оцінити ліс як актив? Це ж не склад із деревиною…

У Латвії з цього приводу точилися дуже гарячі дискусії. Як правильно коригувати оцінку лісу, враховуючи його функції, які не оцінюються ринком — чисте повітря, вода, красивий пейзаж?

Ми взяли найкращі світові практики для оцінки нематеріальних критеріїв і використовуємо їх як обмежувач рентабельності лісового господарства.

Ми накреслили «червоні лінії», пов’язані з біорізноманіттям, взаємодією з місцевим населенням тощо, які ніколи не перетинаємо. Вони стосуються не лише рубок, а й багатьох інших аспектів діяльності компанії.

Як це працює?

Для нас одним із пріоритетів був розвиток інфраструктури. За 20 років ми збудували близько 15 тисяч кілометрів лісових доріг, що дозволило Латвії створити систему логістики деревини, якою навряд чи може похвалитися будь-яка інша компанія у світі.

Останні 7-8 років наша логістика, по суті, керується штучним інтелектом. Щогодини ми отримуємо дані про залишки лісоматеріалів та динаміку надходження деревини до майданчиків біля лісових доріг. Нам також надходить оперативна інформація від клієнтів – куди та яку продукцію вони хотіли б отримати насамперед. Ми отримуємо дані від підрядників, які відповідають за перевезення (місцезнаходження техніки, водіїв), аналізуємо поточний дорожній трафік (ремонти, завантаження доріг тощо).

Програма обʼєднує всі дані і на ранок ми маємо найбільш оптимальні рішення щодо доставки. Безумовно, співробітники іноді вносять корективи, система дозволяє мінімізувати витрати на логістику та гарантує кращий сервіс для клієнтів.

Але економіка визначає на все. У Латвії в сільській місцевості люди люблять селитися відокремлено, наші лісові дороги проходять повз житлову забудову. Що ми робимо? Ми йдемо до мешканців та погоджуємо часові інтервали, в які рух лісовозів є небажаним. Ці обмеження б’ють по ефективності та рентабельності, але ми уникаємо соціальної напруги. Так само ми коригуємо свою діяльність виходячи з довгострокових цілей щодо забезпечення біорізноманіття та вуглецевої нейтральності.

В Україні на старті лісової реформи були побоювання щодо гарантій не приватизації земельного фонду. Як це питання було вирішено у Латвії?

На початку 2000-х це було гостре політичне питання. Держава щойно пройшла через кілька хвиль приватизації. І тема приватизації на той момент уже не мала такої позитивної репутації. Тому було чітко зазначено, що реформа має створювати ризиків для держави як власника лісового капіталу. «Державні ліси Латвії» є лише керуючим лісовим фондом, а не власником. Розділ функцій зафіксовано законодавчо.

Мало того, починаючи з 2005 року держліси розпочали і сьогодні продовжують безперервну кампанію з викупу лісових земель. Земельна реформа 92-94 років у Латвії базувалася на принципі реституції. Кожен громадянин мав право повернути землю, яка належала його сім’ї на 1940 рік. У результаті державних лісових масивах з’явилися вкраплення приватних лісів. Нам це ускладнило роботу з планування діяльності, особливо щодо розвитку інфраструктури. Ми мали погоджувати будівництво нової лісової дороги з 10-20 приватними власниками. Я думаю, що за ці роки державні ліси Латвії купили понад 10 тис. га лісу.

Як ви навчилися ефективно керувати побічним користуванням?

Для нас воно ніколи не було побічним. Ми централізували управління кожним напрямом бізнесу. У 2002 році ми створили окрему структуру «Насіння та саджанці», яка взяла на себе відповідальність за всі лісорозсадники.

Трохи пізніше такий самий процес відбувся і з надрами – пісок, гравій, доломіт, торф. У Латвії, коли ти є керуючим якогось земельного ресурсу, ти маєш право чи навіть обов’язок ефективно використовувати не землю чи ліс, а й надра (за винятком вуглеводнів).

Червоною лінією для нас була конкуренція з приватним сектором. Якщо ми бачили присутність здорового та сильного приватного сектору, ми намагалися уникнути створення конкуруючих потужностей. Проте завжди є білі плями, де конкуренція недостатньо розвинена. Наприклад, видобуток гравію, піску чи доломіту. Це дуже локальні проєкти, оскільки транспортування має вирішальний чинник собівартості.

Спочатку ми робили ставку на підрядників – готували проєкт та на конкурсній основі обирали підрядника. Але згодом ми зрозуміли, що державна компанія має сенс, як то кажуть, хоча б пальчиком залишатися в бізнесі. У вас залишається можливість безпосередньо отримувати сигнали про ринкову кон’юнктуру, реальну прибутковість. Тоді у вас є основа для діалогу з підрядниками, ви знаєте, чи піднявся ринок або впав. Ми маємо свій особистий досвід. Надра є для «Лісів Латвії» таким самим окремим напрямом бізнесу як лісорозсадники або постачання деревини.

Ви відмовилися від деревообробки?

Ми дискутували – треба нам входити у деревообробку чи ні. До традиційної деревообробки вирішили не входити, бо там висока конкуренція. Ми домінуючий гравець на ринку деревини, навіщо ставити себе під удар, створюючи зайві ризики для основного бізнесу? Але були напрями переробки, де конкуренції немає. Наприклад, хімічна переробка деревини. “Держлеса Латвії” протягом багатьох років опрацьовувало плани інвестицій у хімічну переробку. Для нас важливо було створити стабільний ринок збуту малоцінної деревини. Ми постачали дрібнорозмірну деревину на експорт, але це ризик. Під час чергової кризи нас першими вимикають із загального кошика поставок. Щоб цього уникнути, нам була потрібна місцева переробка. Але в результаті цей проєкт було реалізовано приватним інвестором.

Приватний бізнес ефективніший за державний?

Це спірне питання! Ми не уникали бізнесу, тому що ми державні. Стратегія будь-якої компанії базується не тільки на тому, що ти робитимеш, але й на тому, що не будеш робити. Не можна створювати компанію для всього. Інакше тебе не буде ніде. Ми фокусувалися на тому, як найефективніше розпорядиться ресурсом, який нам дала в управління держава.

Кілька слів про Україну. Яка ваша оцінка тих процесів, які тут відбуваються?

Ніхто не знає, як це складно провести реформу та побудувати компанію, крім тих, хто це реалізував. Коли я дізнався, що ви зробили стратегічні кроки, сформували цивілізований ринок, я був дуже гордий за вашу команду.

Я був в Україні перед війною, ми обмінювалися досвідом із Юрієм Болоховцем та його колегами. Якщо мій досвід був цінний і використаний згодом для підготовки реформи, мені це дуже і дуже приємно.

Я бачу, що у вас є дві стратегічно важливі умови. По-перше, це політична воля змін, оскільки будь-які реформи відбуваються через опір старої системи. У вас є така воля. По-друге, це команда, яка бере на себе відповідальність за реформу. Ви маєте сильну команду, яка налаштована на результат.

Я радий ділитися своїм досвідом із командою «Лісів України». Більшість своєї професійної кар’єри я працював із викликами, з якими ви стикаєтеся сьогодні. Для мене ближчий американський спосіб управління компаніями, коли немає штучного поділу між радою та менеджментом. Усі сидять за одним столом, вирішуючи питання у відкритій комунікації. Але я повністю командний гравець і сподіваюся посилити вашу команду.

В ДП «Ліси України» відбулась перша зустріч з членами нещодавно сформованої Наглядової ради підприємства. Про це повідомив генеральний директор підприємства Юрій Болоховець.

“З початку лісової реформи мріяв про справжнє корпоративне управління. Професійне, незалежне, сформоване за міжнародними стандартами. Дуже щасливий, що ця мрія здійснилася”, – каже Юрій Болоховець. 

Кабміном затверджено три незалежних членів Наглядової ради ДП “Ліси України” та один представник держави.

З появою Наглядової ради компанія отримала більший рівень суб’єктності. Це ще один крок на шляху до майбутньої корпоратизації та перетворення держпідприємства у компанію міжнародного зразка. 

Вчора відбулася перша ознайомча зустріч з колегами. 

Робертс Стріпніекс фактично створив компанію «Ліси Латвії», яка є визнаним прикладом прозорого та дуже ефективного управління державними лісами.

Маркіян Витвицький має безцінний досвід діджиталізації лісового господарства Канади.

Янне Харьюнпяя — справжній гуру міжнародних фінансів.

Олексій Кучер — досвідчений юрист, який понад три роки очолює Державну регуляторну службу та володіє глибокою експертизою у нормативній сфері.

“Я вдячний колегам за їхню позитивну оцінку того, що було зроблено командою «Лісів України» за останні два роки. За налаштованість на командну роботу. За високу мотивацію та готовність інвестувати свій час, сили та досвід у розвиток компанії.  Перед «Лісами України» дуже складні виклики, але з формуванням наглядової ради наша команда стає значно сильнішою. І це надихає на продовження боротьби”, – підсумував Юрій Болоховець. 

З початку року у ДП «Ліси України» працює за новою організаційною структурою. Роботу лісництв координують надлісництва, підпорядковані регіональним філіям (офісам).

❗️Ще з травня минулого року почалися консультації між ДП «Ліси України» та органами міжнародної сертифікації щодо реорганізації підприємства та проведення сертифікації у нових структурних підрозділах.

Втім, сама процедура починається лише після фактичного перетворення філій у надлісництва.

Процес був запущений, але юридично це стало можливим лише сьогодні.

✔️ На даний час надлісництвами вже оновлено  та підготовлено документацію, направлено офіційні звернення, напрацьовані додаткові угоди із органами міжнародної сертифікації. 

✔️ Підприємством сформовано черговість проведення сертифікаційних аудитів. 

✔️ Для більшості надлісництв сертифікаційні аудити мають відбутися у дуже стислі терміни, адже нові підрозділи увібрали в себе сертифіковані лісові господарства.

Якщо до складу надлісництва, крім сертифікованого господарства, увійшло несертифіковане, процедура може зайняти трохи більше часу. Але такі випадки поодинокі.

ДП «Ліси України» не вперше оновлює міжнародні сертифікати. Ми успішно пройшли аналогічну процедуру два роки тому, коли замість державних лісгоспів деревину почали реалізовувати філії «Лісів України».

Оновлення міжнародних сертифікатів не вплинуло на роботу підприємства. Обсяги реалізації деревини філіями ДП «Ліси України» на даний час цілком відповідають показникам початку 2024 року. Компанія продовжує дотримуватись стабільно високого рівня виконання договорів.

🤝 Ми також докладаємо максимум зусиль, щоб продукція українських деревообробників не мала обмежень для реалізації на міжнародних ринках. Українське законодавство не вимагає наявності міжнародного сертифікату на деревину, проте «Ліси України» інвестують у сертифікацію, вважаючи це важливим інструментом підтримки нашого споживача.

На балансі ДП “Ліси України” залишаються об’єкти, які давно втратили свою практичну цінність. Це старі, часто напівзруйновані будівлі, такі як сараї, склади чи господарські приміщення. Їхнє утримання є нераціональним і створює лише додатковий фінансовий тягар для підприємства.

Ми знайшли ефективне рішення й вирішило передати непрофільні об’єкти у Фонд державного майна України. Це означає, що кожний бажаючий може придбати або орендувати ці будівлі з користю для власного бізнесу чи громади.

Один з таких об’єктів — цех переробки деревини у Ніжинському надлісництві філії “Північний лісовий офіс”.

Цей об’єкт, побудований ще у 1980-х роках давно втратив практичне значення для підприємства, але потребував значних коштів на утримання – майже 207 тисячі гривень на рік: податок на землю, амортизація, витрати на охорону. 

Замість продовжувати витрачати кошти на будівлю, яка не приносить прибутку, підприємство прийняло рішення передати її на приватизацію.

Цех було виставлено на продаж за стартовою ціною у 118 655 гривень. Однак кінцева ціна склала понад 2 мільйони гривень! 

Як так сталося❓

Справа в тому, що ціну формувало не підприємство, – вона сформувалась природнім шляхом через попит на об’єкт. Прозорий аукціон, у якому міг взяти участь будь-хто, дозволив потенційним покупцям змагатися за право придбати будівлю. У ході торгів кожен учасник мав можливість запропонувати свою ціну, що значно підвищило вартість цеху.

Як наслідок, ДП “Ліси України” звільнилося від щорічних витрат на утримання цеху. Зекономлені 207 тисяч гривень на рік тепер можуть бути спрямовані на важливіші потреби. Наприклад, на придбання пожежного інвентарю або спрямовані у фонд заробітної плати. 

Держава, замість стартових 118 тисяч, отримала понад 2 млн грн,  які також будуть спрямовані у сфери, що потребують фінансування.

Позбуваючись непрофільних об’єктів, таких як цей цех, ДП “Ліси України” не лише розвантажує свій баланс, а й створює можливості для залучення інвесторів, розвитку бізнесу та забезпечення додаткових доходів для держави.

У цьому закладі навчаються та проживають 68 дітей з інвалідністю, ДЦП та іншими порушеннями. Є також сироти та діти з малозабезпечених сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах. Вони потребують особливої уваги.  

Керівництво закладу спільно зі спонсорами, волонтерами, благодійними організаціями робить все, щоб покращити умови проживання, навчання та реабілітації вихованців. Знають наших колег, які вже неодноразово допомагали закладу. Тому знову звернулися до ДП “Ліси України” за підтримкою. Просили ті речі, яких зараз не вистачає, – ковдри, різноманітні засоби гігієни, одяг, взуття.  

Наші працівники зібралися коштами і купили усе необхідне. Привезли особито дітям. Їхня посмішка, коли нас зустріли, безцінна. Будемо відвідувати їх частіше.

На Одещині та Миколаївщині лісівники ДП «Ліси України» переглядають графік робіт, адаптуючись до стрімких змін клімату! 

🌱 Замість зими на Півдні у лісу тепер один сезон – осінь/весна, який триває з жовтня до початку квітня. Інші шість місяців — це кліматичне літо — спекотне та посушливе.

Відповідно лісокультурна кампанія відбуватиметься без перерви на «зимові канікули».

Окрім змін клімату доводиться адаптуватися до нових соціально-економічних умов. Дефіцит кадрів вимагає механізувати технології лісорозведення.

Традиційно лісівники спочатку висівали насіння у розсадниках, через 1-2 роки відібрані сіянці висаджували на ділянках для лісорозведення. Але, в умовах екстремальної посухи, приживлюваність саджанців під час пересадки знижується. Крім того, робота з переміщення сіянців та висадка – значні трудовитрати.

Не виключно, що за нових реалій доцільніше висівати насіння одразу на ділянках, не використовуючи розсадники. 

Філія “Південний лісовий офіс”, починаючи з лютого, запускає експериментальну програму висадки. На пробній площі у кілька гектарів лісівники засіють насіння сосни кримської та сосни звичайної з додаванням вологонакопичувача (утримувач вологи, який вводиться в ґрунт, абсорбує і утримує запаси води і поживних речовин, що дозволить успішно пережити суху та спекотну погоду влітку).

Восени до хвойних культур додамо насіння дубу, аби породний склад майбутнього лісу був мішаним. Це зробить насадження більш стійким до пожеж та тривалої посухи.

Якщо результати експерименту нас задовільнять, через рік збільшимо площі залісення новим методом 🌲

Ними стали Витвицький Маркіян, Стріпніекс Робертс, Харьюнпяя Янне Рісто Самуель як незалежні члени, а також голова Державної регуляторної служби України Олексій Кучер як представник держави.  

✅ Латвієць Робертс Стріпніекс має понад 25 років досвіду в галузі лісового господарства Латвії, в тому числі близько 20 років управлінського досвіду. 

👉 Під його керівництвом в ДАТ “Латвійські державні ліси” запрацювала нова система продажів деревини та контрактна торгівля. Створена незалежна система вимірювання деревини, впроваджені новітні IT-системи планування та підтримки виробництва.  Робертс має досвід реалізації інвестиційних проєктів та проведення фінансового й операційного аудитів компаній. Неодноразово співпрацював з представниками лісової галузі України, зокрема як консультант проєкту “План розвитку лісового сектору України”. 

✅Янне Харьюнпяя з Фінляндії. За плечима 30 річний досвід в міжнародному корпоративному банкінгу та фінансах. Володіє глибокими знаннями в області управління непрацюючими кредитами, банківської та корпоративної реструктуризації, діджиталізації та фінансового консультування компаній. Був штатним консультантом Світового банку. 

👉 За період своєї кар’єри організував низку операцій з управління фінансовими активами компанії у близько 30 країнах світу.  В рамках роботи з проблемними кредитами провів безліч практичних успішних корпоративних реструктуризацій та оздоровлень як малих та середніх підприємств, так і великих корпорацій. Має знання та успішний досвід кризового менеджменту в банківському секторі. Сприяє розвитку бізнесу провідних фінських компаній в Україні, Центральній Азії та на Південному Кавказі. 

✅ Маркіян Витвицький 15 років пропрацював у сферах державного управління, екології, природокористування та охорони здоров’я у Канаді. Зокрема долучався до процесу оптимізації та діджиталізації лісового господарства Канади. В результаті кількість агенцій зменшилась з 30 до 9, відбулося зменшення витрат на 15%. Була повністю діджиталізована система контролю за лісовими ресурсами.  

👉Маркіян отримав глибоку експертизу в управлінні транскордонними транзакціями та налагодженні стратегічних партнерств перебуваючи на посаді Віце-президента з питань інновацій та технологій Канадсько-української торгової палати. Вдалось досягнути 95% успішності реалізації проєктів. Це призвело до задоволення потреб користувачів та високих коефіцієнтів повернення інвестицій.

Розслідування є абсолютно бездоказовим і базується на припущеннях, які видаються за факти.

Маємо заявити:

1️⃣  ЗАХОПЛЕННЯ ЛІСУ – ФЕЙК

У публікації наводиться схема із межами нібито «захоплених» ділянок лісу, в які також потрапили території ДП «Ліси України». Насправді ці межі існують лише в уяві авторів розслідування. На вказаних територіях ДП «Ліси України» не має жодних парканів, конструкцій або чогось іншого, що свідчило б про нецільове використання. Сіткою (на фото в статті) огороджені приватні ділянки під житлову забудову або надані в оренду ділянки сільгоспризначення. Ми повідомляли про це NGL.media, але автори розслідування свідомо поширили неправдиву інформацію.

2️⃣  «СПАРТА» – РЕЛЬНИЙ, А НЕ ВИГАДАНИЙ СПОРТИВНИЙ ДИТЯЧИЙ КЛУБ

У місцевих ЗМІ є багато свідчень, що «Спарта» це відомий дитячий клуб, який займається організацією дозвілля дітей в Івангороді. Договір на використання ділянок «Ічнярайагролісництво» з клубом заключило не ДП «Ліси України», а обласна рада. В публікації також немає жодних фактів нецільового використання ділянок. Про яке захоплення взагалі йдеться?

3️⃣  ЮРІЙ БОЛОХОВЕЦЬ ВІДПОВІВ НА ВСІ ЗАПИТАННЯ NGL.media 

NGL.media просило генерального директора ДП «Ліси України» прокоментувати одне з проваджень ДБР, але у нас насправді немає жодної інформації щодо цієї справи, про що ми вказали. На всі інші питання журналістам була надана вичерпна відповідь.

4️⃣  ВСЕ МАЙНО ВКАЗАНО В ДЕКЛАРАЦІЇ

Юрій Болоховець не є власником земельних ділянок або іншого майна на території хутору Деркачі в селі Івангород. Все майно Юрія Болоховця вказано в декларації. Вся доказова база авторки публікації базуються на анонімній заяві місцевого мешканця «Та то Болоховець Юра… він на два роки од мене старший». 

5️⃣  ДРУЗІ, А НЕ ПАРТНЕРИ

Юрій Болоховець багато років підтримує дружні відносини з Михайлом Рєвою та його родиною, але не є бізнес-партнером Реви (варто зазначити, що основний бізнес Михайло Реви (енергетика) ніколи не був пов’язаний з лісовим господарством). Про це ми також повідомляли NGL.media. До речі, пану Михайлу 55 років, а не 70, як написано в статті 🤡

6️⃣ 4 ГА В СЕЛІ – ЦЕ МАЄТОК? 

Ганна Болоховець, яка працювала агрономом, в 2012 році отримала 4 га землі сільгосппризначення в оренду на околиці села, коли її син Юрій Болоховець ще не займав високих посад. 4 га в селі — це звичайний пай, а не маєток…

Поранений солдат майже 2 місяці (!) ОДИН утримував позиції! На перший погляд здається, що це нереальна історія. Але це – про нашого лісівника з Рівненщини Сергія Мушика.

Пишаємося неймовірно!

“59 днів він самотужки утримував позицію поблизу Кліщіївки Бахмутського району. Попри чотири поранення та хімічне отруєння, він відмовився від евакуації, самостійно надавав собі допомогу та продовжував боротьбу. Відбивши понад 10 штурмів ворога, Сергій залишався на передовій, виконуючи завдання навіть після втрати побратимів”, – розповідає Юрій Болоховець. 

У мирному житті Сергій працював лісівником, але з початком повномасштабного вторгнення знав, що має йти до війська. Навесні його мобілізували прямо з роботи – і невдовзі він уже був на фронті.

Після повернення додому на кілька годин Сергій віддав нагороду матері зі словами, що це не подвиг, а його обов’язок. Однак навіть Президент Володимир Зеленський відзначив, що саме завдяки таким людям Україна залишається незалежною.

Наразі Сергій вже повернувся на передову, аби боротися за право України та українців бути вільними.

З початку роботи ДП «Ліси України» перевело більшість закупівель на Prozorro. Паливо, техніка, обладнання, послуги тощо закуповуються через відкриті аукціонні торги, що забезпечує прозорість та неупередженість процесу.

Восени 2023 року підприємство також через Prozorro придбало партію з 2500 смартфонів Sigma mobile X-treme PQ18 MAX black. Пристрої використовуються як платіжні термінали для розрахунків за дрова. Окрім того, за допомогою смартфонів співробітники лісових господарства здійснюють фотофіксацію при завантаженні деревини на автотранспорт, вносять дані в Єдину систему обліку деревини (ЄОД). 

Функція GPS дозволяє моніторити переміщення співробітників, визначати безпосереднє місце проведення тих чи інших операцій.

Наразі смартфони активно використовуються у роботі лісових господарств. Працює система фотофіксації: до ТТН додаються фотографії партій деревини разом з іншими даними. 

Практично всі розрахунки за дрова переведені у безготівкову форму. За оцінками представників деревообробної галузі, завдяки цифровізації та інших заходів частка нелегальної деревини на ринку минулого року зменшилася на 70%. Це сотні мільйонів та навіть мільярди гривень, збережені для державного бюджету. 

Під час оголошення закупівлі смартфонів було багато питань щодо її доцільності. Деякі ЗМІ помилково вирішили, що телефони купуються як особисті гаджети. Але після роз’яснень всі питання були зняті. 

Щодо ціни закупівлі смартфонів питань взагалі не виникало‼️ У результаті торгів вартість зменшилась з 18,92 до 17,22 млн грн. Тобто ціна одного телефону — близько 6 тис. грн. Така вартість закупівлі цілком відповідала ринковому рівню. Особливо враховуючи той факт, що багато інтернет-магазинів реалізують техніку лише за готівку (у випадку безготівкового розрахунку ціна помітно зростає), працюють виключно по передоплаті та не надають документи, які  могли б підтвердити сертифікацію та легальне ввезення продукції на територію України. 

Незважаючи на те, що закупівля проводилася через Prozorro та була відкритою, умови допуску учасників не ставилися під сумнів і не оскаржувалися, правоохоронці вважають, що закупівлю можна було провести за ще нижчою ціною. При цьому результати закупівлі також не були оскаржені.

ДП «Ліси України» співпрацює зі слідством, сприяє встановленню всіх обставин процесу закупівлі.