Державне агентство лісового господарства «Молдсільва» (Молдова) показало, як лісівники готуються до залісення цією весною ділянок, переданих місцевими громадами.
Розповідаємо про це у рамках нашої щотижневої рубрики «Міжнародний дайджест лісових новин».
«Зусилля щодо проєктів із заліснення тривають, попри всі перешкоди та труднощі», – зазначають в агентстві.
Це підтверджують роботи з підготовки ділянок, що належать мерії села Мелешень, які були проведені лісівниками лісогосподарського підприємства «Келераш» у січні поточного року.
Дві ділянки, епізодично вкриті чагарниками, загальною площею 15 га, були виділені органами місцевого самоврядування для заліснення в межах Національної програми (PNERP). На об’єктах було проведено розчищення від існуючої рослинності та пнів, а згідно з технічними нормами — облаштовано тераси та проведено підготовку ґрунту смугами.
Безпосередньо висадка дерев запланована на цю весну. Після завершення проєкту ще одна місцева громада зможе скористатися перевагами лісу завдяки підтримці та участі лісівників.
У сьогоднішній рубриці «Наші в ЗСУ» розповідаємо історію воїна-лісівника, який пройшов крізь справжнє пекло — пережив ворожий полон, катування і втрату побратимів, що ціною власного життя врятували його. Він втратив дім і звичне життя, але не зламався.
Бойове хрещення Олега Дмитровича відбулося ще у 2017 році. Тоді він не шукав виправдань, а просто не зміг залишитися вдома.
«Я не міг уявити, як буду дивитися в очі друзям, які вже були на Сході. Вони захищали мою родину, мій спокій. Хіба я мав право стояти осторонь?» – згадує боєць.
Три роки виснажливої служби на Донбасі підірвали здоров’я, і Олега «списали».
Повернення до цивільного життя було непростим, але порятунком став ліс. Робота водієм у Раденському лісгоспі на Херсонщині дала йому омріяний спокій. Колектив, що «горів» своєю справою, плани на майбутнє, запах соснової хвої… Все це обірвав лютий 2022-го.
Раденськ окупували миттєво. Олег разом із однодумцями став до лав місцевого ТРО. Коли сили стали надто нерівними, вони пішли у підпілля, ведучи партизанську війну. Але зрада виявилася ближчою, ніж ворог – чоловіка видали окупантам місцеві колаборанти.
«Дехто встиг сховатися, мене захопили в полон, тримали у ямі у Великих Копанях. Тортури були особливо жорстокими, коли вечорами окупанти напивалися і їм хотілося просто поглумитися. В один з таких вечорів мене приволокли, кинули в яму після знущань, а самі продовжили розпиття. Цим скористалися мої спільники і викрали мене з ями, переправили через Запоріжжя сюди в Миколаїв. На жаль, вони поплатилися за це життям. Мене врятували, а їх викрили…», – світлий погляд кремезного воїна при цих спогадах стає глибоко жорстким.
У Миколаєві на Олега чекали дружина та невістки. Обидва його сини, натхненні прикладом батька, вже тримали фронт у лавах ЗСУ. Ледь оговтавшись від катувань, Олег Дмитрович знову взяв до рук зброю.
«Дружина плакала, благала залишитися – мовляв, ти вже своє відвоював, стільки пережив… Але я не зміг. До кінця – так до кінця. Поки ворог шматує мою землю, я буду в строю», – голос мужнього воїна на цих словах зрадницьки тремтить.
Продовжив свій бій за Україну воїн-лісівник у складі 36 бригади морської піхоти.
«На жаль, стан здоров’я не дозволяє зараз вже брати участь в активних бойових діях і мені запропонували перевестися в навчальний центр бригади. Зараз навчаю рекрутів, передаю свої знання, ділюся тим, що вмію у військовій справі. Мрію, що коли-небудь повернуся в рідні Олешківські ліси. Хоча знаю, що лісів, якими я їх пам’ятаю, більше немає. Окупант випалив усе, що не зміг вкрасти», – з болем розповідає воїн, який колись бачив у роботі в лісі своє життя.
53-річний Олег Гриньов втратив майно і дім, але зберіг те, що неможливо відібрати силою чи зброєю – Честь воїна та Віру в Перемогу. Спілка воїнів-лісівників України відзначила свого колегу почесною відзнакою «За мужність і відвагу». Ми з нетерпінням чекаємо на його повернення на роботу. А поки Олег на службі, в разі чого готові підтримати та закрити необхідні потреби.
Трелювання деревини за допомогою коней – один із найдавніших способів лісозаготівлі, який локально зберігся у гірських районах Карпат. Складний рельєф із крутими схилами, кам’янистими ділянками та густими лісами історично формував потребу в тягловій силі. У таких умовах кінь був і залишається надійним робочим партнером.
У філії “Карпатський лісовий офіс” цей метод застосовують локально – на Закарпатті та Івано-Франківщині – передусім у важкодоступних місцях, де використання важкої техніки є економічно недоцільним або технічно неможливим.
Як відбувається кінне трелювання?
Зазвичай у лісі працює невелика бригада: кінь або пара коней та трелювальник. Колоди закріплюють ланцюгом чи тросом і стягують до волока (трелювального шляху), а далі – до місця навантаження або ділянки, де вже може працювати техніка. У гірських умовах цей спосіб часто поєднують з іншими видами вивезення деревини залежно від доступності лісосіки.
Одночасно виконується й очищення місць рубки від порубкових решток.
Чому метод залишається актуальним?
Головна перевага – мінімальний вплив на довкілля. Порівняно з важкою технікою, кінь значно менше ущільнює ґрунт, не утворює глибоких колій і майже не пошкоджує підріст. Це особливо важливо на вологих і чутливих ділянках, де механізовані проходи швидко спричиняють ерозійні процеси.
Серед інших переваг:
маневровість у густому лісі;
робота на вузьких серпантинах і кам’янистих схилах;
точність під час вибіркових рубок;
відсутність шкідливих викидів і надмірного шуму.
У гірських районах Івано-Франківщини кінне трелювання застосовують в окремих надлісництвах. Зокрема у Вигодському надлісництві заготовляти деревину допомагають Сара та Лисий (на фото). Їх залучають під час вибіркових і санітарних рубок, а також на ділянках без під’їзду техніки.
У середньому одна кінна бригада за місяць заготовляє 150–180 м³ деревини, а за робочий день бригада з 2–3 працівників може стягнути до 15 м³.
Сьогодні кінне трелювання деревини – не лише елемент карпатської традиції, а складна й відповідальна робота. Вона потребує знань про упряж, поведінку коня на схилі, уміння «зчитувати» рельєф і дотримуватися правил безпеки. Звісно, у промислових масштабах лісозаготівлі, тварини не замінять техніку, проте в умовах Карпатського регіону їх використання залишається ефективним інструментом – там, де важливі маневреність, обережність і дбайливе ставлення до лісу.
У середньому по країні лише 30% ветеранів після служби знову працевлаштовуються на те підприємство, де працювали до мобілізації.
Про важливість працевлаштування демобілізованих працівників говорили в межах проєкту “Дорожня карта для активації та реінтеграції вразливих груп на ринку праці”. Цей проєкт впроваджується ГО “Українська Асоціація Маркетингу”.
“Сьогодні в ДП “Ліси України” працює понад 550 ветеранів повномасштабної війни, а загалом з 2014 року – понад 1000. Ми зберігаємо робочі місця, виплачуємо матеріальну допомогу після повернення, фінансуємо лікування (до 50 тис. грн на медикаменти і до 100 тис. грн на операції), платимо 20% доплати учасникам бойових дій, допомагаємо з реабілітацією, освітою, оздоровленням. Якщо людина більше не може працювати на важкій фізичній роботі – шукаємо іншу посаду”, – підкреслила керівниця соціальних програм ДП “Ліси України” Ксенія Григорʼєва.
Повернення з фронту – це завжди про нове життя. Але не ветерани повинні адаптовуватися до нього – адаптуватися повинно суспільство. Наше завдання – створити такі умови, в яких військові захочуть повернутися до роботи.
Зараз в ЗСУ служить понад 2,2 тисячі наших працівників – це майже дорівнює кількості виробничих вакансій. Ми готові адаптовуватися під умови сьогодення та чекаємо в нашу команду ветеранів!
ДП «Ліси України» продовжує впроваджувати міжнародний стандарт ISO 45001, який допомагає вибудувати сучасну систему управління безпекою праці. Головна ціль – зменшити виробничий травматизм.
Перший етап уже позаду. Було створено робочу групу, проведено аналіз виробничих інцидентів і внутрішній аудит, усунено виявлені недоліки. На цій основі наші фахівці розробили та затвердили необхідні нормативні документи: запровадили виробничий контроль, чек-листи на робочих місцях, чіткі критерії перевірок, карти професійних ризиків і порядок їх постійного моніторингу.
Наступний крок – щоб ці інструменти реально працювали. Тому з кінця минулого року підприємство перейшло до масштабного навчання працівників, які щодня відповідають за безпеку на місцях. Передусім – інженерів з охорони праці, адже саме вони перевіряють умови роботи, оцінюють ризики й контролюють дотримання вимог.
Однією з ключових подій цього навчального етапу став п’ятиденний Форум «Лідерство. Ризики. Довіра. Нова культура безпеки праці за ISO 45001», організований журналом «Охорона праці». Захід відбувся минулого тижня у Боярці на базі філії «Лісовий навчальний центр».
Протягом п’яти днів 60 інженерів з охорони праці працювали в інтенсивному форматі: проходили тренінги, розбирали реальні виробничі ситуації, виконували практичні завдання разом із експертами-практиками, науковцями, аудиторами, коучами та фахівцями з домедичної допомоги.
Які ключові питання розглянуто?
Управління професійними ризиками. Команди створювали карти професійних ризиків для конкретних робочих місць, моделювали аудити, вчилися фіксувати невідповідності та формувати звіти. Головна ідея – ризики потрібно не «гасити», а передбачати й керувати ними ще до початку робіт.
Підтримка ветеранів. Наразі в ДП «Ліси України» працює понад 550 демобілізованих. На форумі приділили увагу інтеграції ветеранів у робочі колективи. Обговорювали, як залучати їхній досвід і знання, допомагати адаптуватися до виробничих процесів та створювати підтримуюче середовище.
Лідерство. Учасники працювали і над тим, як перейти від жорстко директивного стилю управління до партнерського підходу, де керівник будує діалог із командою, формує довіру та заохочує особисту відповідальність кожного працівника.
Також розглядали практичні аспекти роботи з колективом, включно із правильним використанням засобів індивідуального захисту, міжнародними практиками та поширеними помилками.
Цей форум чітко дав зрозуміти: у “Лісах України” безпека праці перестала бути просто стосом паперів. Ми системно переходимо на міжнародний стандарт ISO 45001, де головне не “покарати за помилку”, а попередити її. Це нова культура, що будується на довірі та особистій відповідальності кожного – від майстра до керівника.
Більшість надлісництв на Полтавщині мають сертифікати FSC ще з часів держлісгоспів і потім в процесі створення ДП “Ліси України”, а також при подальшій реорганізації оргструктури підприємства їх успішно оновлювали.
Полтавське надлісництво залишалось єдиним в регіоні без сертифікату FSC. Адже в процесі утворення колишньої філії, а тепер надлісництва, територія зазнала істотних змін. До неї увійшли колишні ДП “Полтавський лісгосп”, ДП “Новосанжарський лісгосп”, ДП “Диканське ДЛМГ”, а також два лісництва з ДП “ПДЛП “Полтаваоблагроліс”. Кожне господарство мало свою специфіку. Існувала велика різниця у підпорядкуванні, функціях і структурі земель.
Тож перш ніж розпочати роботи з отримання сертифікату працівникам надлісництва довелось проробити колосальну роботу.
«Спочатку ми уніфікували внутрішні правила та процеси господарювання до єдиних стандартів підприємства. Тільки після цього розпочали процес по проходженню сертифікаційної оцінки. Ще до того, як до нас приїхали аудитори ми попередньо перевірили усі вимоги, критерії і основні принципи FSC стандарту системи ведення лісового господарства для України», – говорить фахівець з сертифікації Відділу лісового господарства філії “Слобожанський лісовий офіс” Світлана Курочка.
Надлісництво успішно пройшло сертифікаційну оцінку та має право реалізовувати лісопродукцію із заявкою FSC 100%. Це 14 лісництв, площею 70,3 тис га.
«Для нас сертифікат це не просто документ, а підтвердження того, що ми управляємо лісами відповідально, з урахуванням екологічних, соціальних та економічних потреб, і працюємо так, щоб зберегти їх для наступних поколінь», – підсумувала Світлана Курочка.
Тепер усі надлісництва Полтавської області мають FSC-сертифікацію.
Наразі загальна площа всіх сертифікованих надлісництв ДП “Ліси України” – понад 4,6 млн га. Це близько 70 % від усієї території лісового фонду підприємства.
Сертифікат FSC – це перепустка на міжнародні екологічно чутливі ринки для українського деревообробника, який використовує сировину із сертифікованих структурних підрозділів ДП “Ліси України”. Він підвищує довіру до підприємства і дає можливість вітчизняним деревообробникам успішно конкурувати на міжнародних ринках.
У міжнародній базі сертифікатів FSC деревообробники можуть відслідкувати, які надлісництва ДП “Ліси України” мають сертифікати та реалізують сертифіковану лісопродукцію. Список сертифікованих надлісництв також доступний і на нашому сайті.
У багатьох регіонах ще тривають морози та лежить сніг. Але лісівники вже готуються до весняної лісокультурної кампанії, яка розпочнеться з першим весняним теплом. Основні тренди: збільшення частки сіянців із ЗКС, садіння нових лісів на Півдні та наближене до природи лісівництво.
Найбільші обсяги відтворення лісів – Житомирська, Київська, Рівненська, Волинська, Івано-Франківська, Львівська та Чернівецька області. Загалом планується використати понад 70 млн штук садивного та 8,4 тонни посівного матеріалу. Разом з тим, заплановано залишити ділянки під природне поновлення.
Які особливості матиме весняна лісокультурна кампанія?
Відмовляємось від монокультур
ДП «Ліси України» розпочало поступовий перехід на наближене до природи лісівництво, що передбачає відмову від суцільних рубок на користь вибіркових і формування різновікових, багатоярусних насаджень.
Тож висаджуємо мішані ліси: 60% хвойних, 40% листяних порід. Практично скрізь робимо акцент на місцеві види порід.
На Чернігівщині та Сумщині оптимальною породою є сосна. У центральних регіонах – дуб та сосна із додаванням листяних порід, щоб створювати природні бар’єри для шкідників і вогню.
У південних регіонах поряд із сосною кримською та звичайною лісівники садитимуть дуб, клен, ясен, плодокісточкові породи та сосну Станкевича.
У Карпатах основними лісотвірними породами є ялиця, ялина, бук і сосна, а на Волині та Рівненщині – дуб та сосна із додаванням ялини, модрини, клена, ясена, плодових дерев, чагарників для птахів і тварин.
Більше сіянців із закритою кореневою системою
Цієї весни кількість сіянців із ЗКС сягне 6,4 млн шт, що в 5 разів більше, ніж минулої весняної кампанії. Найбільша кількість буде висаджена у лісництвах Житомирщини та Київщини. Такі сіянці мають високий рівень приживлюваності та потребують менше доглядів.
Нові ліси на Півдні
У цьому році лісівники в Одеській та Миколаївській областях висадять 782 гектари абсолютно нових лісів. Вони з’являться на місці галявин, які утворилися в середині лісу внаслідок пожеж, всихання або хвороб. Наші спеціалісти спільно з представниками громадських організацій та екологами щороку проводять обстеження ділянок, запланованих під залісення у цих регіонах.
Відновлення лісів на деокупованих територіях
На правобережжі Херсонщини війна залишила тисячі гектарів випаленого лісу. На ділянках, очищених після пожеж, лісівники навесні висадять кримську сосну, додаючи хвойні та плодокісточкові породи. Також кілька десятків гектарів лісу буде висаджено в Ізюмському надлісництві.
Чи можемо садити більше?
Так, і ми вже створюємо для цього основу.
Підприємство співпрацює з громадами та регіональною владою щодо передачі земель у постійне користування. Торік оформлено речові права майже на 12 тис. га: 8,1 тис. га земель запасу, 3,1 тис. га самозалісених територій і 543 га під лісорозведення.
Водночас розширення площ – процес поетапний. Ділянки мають пройти первинне базове лісовпорядкування, а за потреби – процедуру оцінки впливу на довкілля. Лише після цього можливе повноцінне залісення ділянок.
Сьогодні четверті роковини повномасштабної війни. Війни, яка змінила кожного з нас. За 4 роки філія втратила 16 наших колег-лісівників, які віддали життя за Україну.
14 воїнів-лісівників залишаються зниклими безвісти, і ми щодня чекаємо найважливішої звістки – живий!
266 працівників філії продовжують обороняти державу в лавах війська.
У цей день працівники філії зібралися, щоб вшанувати пам’ять наших колег, які стали на захист України, й відзначити добровольців, які без роздумів виконували свій обовʼязок перед державою.
Вручили 12 памʼятних медалей від Спілка воїнів-лісівників України лісівникам Вінниччини, Черкащини і Кіровоградщини. На жаль, дві медалі вручили посмертно – рідним Майданика Максима і Станіслава Кривошиї – вони у небесному війську. Світла пам’ять Героям…
Також відзначили працівників, які у перші дні повномасштабного вторгнення стали на захист держави та після служби повернулися до роботи, – Ринат Баширов, Олександр Хміль, Андрій Качур, Олександр Савченко, Віктор Прозор, Євгеній Швець, Петро Юрик. Василь Гой, Олег Коваль.
Це люди різних професій – майстри лісу, трактористи, робітники, працівники виробничих дільниць. Але всіх їх об’єднує головне – відповідальність за країну.
У межах заходу для учнів шкільних лісництв представники Національної гвардії України провели урок патріотичного виховання. Молодь мала можливість поспілкуватися з військовими, почути про службу, силу єдності та важливість свідомого вибору.
Кожен українець знає ціну свободи. Ми памʼятаємо щодня, дякуємо і віримо в Перемогу.
Сьогодні у філії “Карпатський лісовий офіс” згадали тих, для кого слово «захист» стало не метафорою, а щоденною реальністю. У день четвертої річниці повномасштабного вторгнення росії в Україну вісім добровольців – воїнів-лісівників філії – відзначили почесними нагородами Спілки воїнів-лісівників України «За мужність та відвагу».
Це був день пам’яті й вдячності. День теплої зустрічі та щирих слів про колег, які змінили робочий одяг на військову форму, лісові стежки – на передову, а мирну працю – на захист країни.
Із Карпатської філії майже 250 працівників стали до лав війська. На жаль, 22 воїни-лісівники залишилися в строю навічно, 16 вважаються зниклими безвісти. Двадцять чотири дитини втратили батьків. За кожною з цих цифр — ім’я, родина, історія життя. Сьогодні згадуємо кожного.
Нагороджуючи воїнів-лісівників і звертаючись до вихованців Сопівського шкільного лісництва, які долучилися до заходу, головний інженер Карпатської філії Віталій Петренко наголосив:
“У перші дні повномасштабного вторгнення тисячі українців добровільно стали до лав Збройних Сил, територіальної оборони, добровольчих формувань. Це був свідомий вибір – ризикувати собою заради інших, прояв найвищої громадянської зрілості й любові до України”.
Серед тих, хто не залишився осторонь, були й лісівники – люди мирної професії, які звикли відновлювати ліси, берегти природу та тваринний світ. Коли прийшла війна, вони стали воїнами. Та принцип залишився незмінним – захищати рідну землю. Хтось і нині тримає оборону на передовій, хтось працює в логістиці, хтось допомагає побратимам у тилу – але всі вони працюють заради спільної перемоги.
Під час зустрічі також обговорили соціальні гарантії для демобілізованих працівників, передбачені колективним договором ДП «Ліси України», окрему увагу приділили темі інклюзивності.
Учні шкільного лісництва підготували для воїнів-лісівників зворушливий виступ. Відтак для молоді урок патріотичного виховання провів Михайло Ільчишин — представник Спілки воїнів-лісівників в Івано-Франківській області. Йшлося не лише про біль утрат, а й про силу та відповідальність:
“Сьогодні ми згадуємо тих, хто став щитом для країни. Дякуємо військовим, які щодня боронять нас. Підтримуємо тих, хто втратив дім. Схиляємо голови перед родинами загиблих. Але цей день – не лише про скорботу. Це день про незламність і про вибір. Бути українцем сьогодні – означає не лише мати паспорт. Це означає знати свою історію, говорити своєю мовою, поважати культуру й бути гідним пам’яті тих, хто бореться за свободу”.
24 лютого ще раз нагадує: свобода має високу ціну. Але дерево з глибоким корінням вистоїть у будь-яку бурю. Так само й Україна – вистояла, бореться і неодмінно переможе.
Спільно з представниками Спілка воїнів-лісівників України подякували захисникам і згадали 44 працівників підприємства, які не повернулися з війни хвилиною мовчання.
Під час зустрічі представники Спілки вручили почесні відзнаки «За мужність та відвагу». Нагороди отримали 15 лісівників, які з перших тижнів вторгнення змінили робочий одяг на військову форму. Окремо відзначили дві родини загиблих героїв – Дмитра Шпаковича та Олега Овдія. Для колективу це не просто імена, а люди, з якими працювали пліч-о-пліч не один рік.
Сьогодні 490 працівників Столичної філії служать у Збройних Силах України. Вони виконують бойові завдання на різних напрямках і щодня ризикують життям. Колектив підтримує з ними постійний зв’язок і допомагає усім необхідним. Понад 90 демобілізованих лісівників уже повернулися до роботи після служби. Для них діє спеціальний пакет підтримки. Щомісяця вони отримують надбавку 20% до посадового окладу.
Разом зі Спілкою воїнів-лісівників України постійно на контакті із захисниками та їхніми родинами. Представники Спілки збирають потреби підрозділів і передають на фронт необхідне спорядження. Це системна робота, яка стала частиною життя лісівничої родини.
Після офіційної частини говорили про впровадження інклюзивності у рекреаційних пунктах «Лісовичок», які створює ДП «Ліси України». Безбар’єрний доступ, зручні під’їзди, адаптована інфраструктура – це прості речі, але вони означають повагу. Особливо для тих, хто проходить реабілітацію.
Також зустрілися з представниками учнівських лісництв. Захисники говорили відверто про службу, про складні рішення на полі бою і про повернення до мирної роботи. Демобілізовані працівники наголосили: підтримка війська сьогодні – це спільна справа і вона починається з особистої відповідальності кожного.
