Богдан Костючик (23.08.1983 – 28.06.2023) — інженер-енергетик Ковельського надлісництва ДП «Ліси України». Працював тут майже 20 років. Його знали як щиру, відкриту людину, яка завжди підтримає і допоможе.
Він родом із села Дубечне Ковельського району. Жив із родиною. Планував майбутнє після перемоги — хотів створити сім’ю, мати дітей. Любив малечу, легко знаходив із нею спільну мову. Був надійним другом, хорошим колегою і підтримкою для побратимів.
Загинув 28 червня під час ворожого обстрілу.
Сьогодні його пам’ять увічнили — у висадженому лісі.
До ініціативи долучилися брати Героя Петро та Віталій Костючики, заступник міністра закордонних справ України Олександр Міщенко, т.в.о. начальника Волинської ОВА Роман Романюк, голова Спілки воїнів-лісівників України Володимир Ковальчук, голова Ковельської РДА Ольга Черен, лісівники та міжнародні партнери з Латвії.
Спеціально для висадження приїхали члени Ради сертифікації лісів Латвії на запрошення ДП “Ліси України”.
Ініціатива «Ліси пам’яті», започаткована ДП «Ліси України», вже об’єднує людей не лише в Україні, а й за кордоном.
Робота триває. На жаль, філія “Поліський лісовий офіс” у цій війні вже втратила 25 працівників. Пам’ять про кожного буде вшанована.
Молодий ліс площею 1,4 га в Обухівському лісництві Дніпровського надлісництва присвятили восьми загиблим воїнам-лісівникам із філії «Східний лісовий офіс».
Висадка відбулася напередодні Дня довкілля. До неї долучилися голова Дніпропетровської ОВА Олександр Ганжа, представники ГУ ДСНС у Дніпропетровській області, Південно-Східного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства, демобілізовані працівники філії, а також учасники проєкту підтримки ветеранів війни «Титани UA».
Всього учасники акції висадили 7,5 тис. сіянців сосни із закритою кореневою системою. Це абсолютно новий ліс на місці деградованих сільськогосподарських земель, які раніше передала місцева громада.
“У 2026-му в області вже висадили майже 104 гектари дерев. У планах до кінця року – втричі більше. Так регіон відновлює природний баланс. Адже російська агресія завдає шкоди і екосистемі”, – зазначив голова Дніпропетровської ОВА Олександр Ганжа.
Водночас для ветеранів ця акція має й глибший зміст. Окрім можливості вшанувати пам’ять своїх полеглих побратимів, спільна праця над створенням нового лісу стає для них і своєрідною формою відновлення та повернення до мирного життя.
Наразі у Східній філії працює 12 демобілізованих лісівників. Більшість пройшли важкий бойовий шлях, отримали серйозні поранення.
«Ліси пам’яті» – проєкт комунікаційного відділу ДП «Ліси України», у межах якого лісівники спільно з ветеранами та родинами загиблих створюють нові ліси на честь полеглих захисників.
На прифронтовій Дніпропетровщині лісівники подібними акціями вшановують полеглих Героїв з кінця 2022 року. На їх честь за цей час вже висаджено кілька десятків гектарів лісів.
Одну з розмінованих ділянок лісівники ДП «Ліси України» відновили разом з ОВА Київщини, ДСНС, місцевою громадою та учнями місцевих шкіл.
За словами керівника ДП «Ліси України» Юрія Болоховця, забрудненими залишаються понад 400 тис. га лісів підприємства. Розміновано понад 40 тис. га, здебільше завдяки співпраці з ДСНС та саперами ЗСУ. Також є досвід залучення підрядних структур через тендерні закупівлі. Ситуацію ускладнює те, що навіть тилові райони атакуються ракетами і дронами. Очищені території знову стають небезпечними. Це не лише накладає обмеження на ведення лісового господарства, але й створює небезпеку для місцевих мешканців.
На Київщині під час окупації 2022 року постраждали 23 лісництва ДП «Ліси України». Потенційно забрудненими визнано понад 82 тис. га лісів. Потребують розмінування – 63 тис. га. Завдяки зусиллям піротехніків ДСНС, саперів ЗСУ та гуманітарного розмінування очищено майже 20 тис. га.
У Київській ОВА створено профільну робочу групу спільно з ДСНС та військовим командуванням, завдяки якій цього року суттєво посилено процес розмінування територій. У першому півріччі 2026 року заплановано обстежити понад 8,5 тисяч гектарів. Наразі в активній роботі – понад 3,5 тисячі гектарів.
«Особливо активно ми покращуємо нашу технічну та матеріальну базу – закуповуємо і освоюємо сучасну техніку розмінування, яка дозволяє працювати швидше, ефективніше і безпечніше», – зазначив начальник ОВА Київської області Микола Калашник.
Керівник ДСНС Київщини Сергій Дишкант продемонстрував наземний колісний дрон українського виробництва на дистанційному управлінні, який витримує вибухи протитанкових мін. Техніка компактна, мобільна та здатна пришвидшити процес розмінування лісів. Але навіть вона, на жаль, не здатна повністю виключити процес «ручного» обстеження лісових масивів.
ДСНС Київщини активно допомагає ДП «Ліси України» не лише з розмінуванням.
Рятувальники пліч-о-пліч з лісовою охороною займаються ліквідацією великих найбільш небезпечних лісових пожеж, з якими доводиться боротися, в тому числі, і на замінованих територіях. Під час заходу Юрій Болоховець вручив працівникам ДСНС подяки за проявлену під час гасіння лісових пожеж мужність та професіоналізм.
За підсумками заходу із відновлення лісу ОВА Київщини, ДП «Ліси України» та ДСНС домовилися активізувати роботу зі створення безпечних зон відпочинку у лісі для мешканців Київщини. Підприємство запроєктує нові рекреаційні пункти, ДСНС допоможе з розмінуванням прилеглих територій, розгляне можливість передачі техніки для гасіння лісових пожеж.
Сьогодні у філіях підприємства нагородили переможців фотоконкурсу, який ДП «Ліси України» провело спільно з Товариством лісівників України.
На конкурс надійшло понад 400 робіт з усіх регіонів країни. Така широка географія вкотре підтвердила: інтерес молоді до природи, лісу та його збереження лише зростає.
Кожна світлина – це щирий погляд дитини на ліс як живу систему з власним ритмом і настроєм. У роботах – уважність до деталей, відчуття природи та прагнення передати її красу через об’єктив камери.
Учнів та керівників шкільних лісництв привітали керівник ДП «Ліси України» Юрій Болоховець та голова Товариства лісівників України Юрій Марчук.
Для ДП «Ліси України» це більше, ніж конкурс – це інвестиція в майбутнє, у покоління свідомих громадян, які дбатимуть про ліс і сталий розвиток країни.
Тема конкурсу перегукувалася зі словами Ліни Костенко: «Цей ліс живий, у нього добрі очі…» – саме це відчуття учасники змогли передати у своїх фотографіях.
Нагадаємо, що переможницею конкурсу стала Ілона Бейсюк, учениця 8 класу Пістинського ліцею (Івано-Франківська область), вихованка Пістинського учнівського лісництва філії “Карпатський лісовий офіс”. Фото «Дубовий Нестор». Керівник – Петро Пліхтяк.
Всі переможці (11 дітей) отримали дипломи та подарунки, а також спеціальні призи.
Розповідаємо про це у щотижневій рубриці «Міжнародний дайджест лісових новин».
Потайлива, рідкісна й надзвичайно обережна — рись уже багато років викликає захоплення. Де вона живе в Польщі, як полює і що роблять лісівники, щоб її охороняти?
Це розповідь про одного з найдивовижніших мешканців наших лісів.
Рись — найбільший дикий представник родини котових у Польщі та один із найбільших хижаків Європи. Хоча її силует — із характерними китичками на вухах і коротким хвостом — легко впізнати, зустріти її в природі доводиться рідко. Це потайлива тварина, яка веде одиночний спосіб життя й уникає контакту з людиною.
Де живе рись у Польщі і якому середовищу віддає перевагу
Природним середовищем рисі є великі суцільні лісові масиви, бажано з густим підліском і великою кількістю укриттів. Такі умови рисі знаходять, зокрема, в Карпатах та на північному сході Польщі, але дедалі частіше їх можна зустріти й в інших частинах країни. У Польщі виокремлюють дві популяції: карпатську та низинну. Рисі потребують простору й спокою. Для свого перебування вони обирають місця, віддалені від інтенсивної діяльності людини.
Чим живиться рись і як вона полює в лісі
Це спеціалізовані хижаки. Основу їхнього раціону становлять козулі, але вони здатні вполювати також молодих оленів, зайців чи птахів. Найчастіше вони полюють у сутінках і вночі. У них чудовий зір — вони помічають навіть найдрібнішу здобич із відстані кількох десятків метрів. Вони не переслідують жертву на великій дистанції — натомість безшумно підкрадаються до неї й атакують зненацька, використовуючи короткі, стрімкі стрибки.
Після вдалого полювання вони часто ховають залишки здобичі й повертаються до неї протягом кількох днів.
Розмноження рисі — коли народжуються малята
Життєвий цикл рисі тісно пов’язаний із ритмом природи. Шлюбний період припадає на кінець лютого — початок березня. Приблизно через два місяці самиця зазвичай народжує від двох до чотирьох малят, які з’являються на світ пізньої весни — у травні або червні. Для народження вона обирає затишні місця, такі як скельні розколини, вивернуті з корінням дерева, трухляві пні або густі молодняки. Спочатку самиця годує малят молоком, потім починає приносити їм тверду їжу, а згодом, коли вони підростають, приводить їх до впольованої нею здобичі. Молоді рисі залишаються під опікою матері багато місяців, навчаючись полювати й жити самостійно.
Рись у Польщі — охорона виду та відновлення популяції
Однак історія рисі в Польщі не була легкою. У XX столітті її чисельність значно скоротилася. Сьогодні рись є видом, що перебуває під суворою охороною, а її популяція поступово відновлюється, зокрема завдяки заходам, які здійснюють лісівники й науковці.
Як лісівники охороняють рись та її оселища
Лісівники вже багато років долучаються до охорони цього виду, передусім через збереження та відновлення належних оселищ — великих, спокійних лісових масивів із багатою кормовою базою. Підтримуються також моніторингові заходи, які дають змогу краще пізнати звички рисі та ефективніше її охороняти.
Проєкт LIFE — відновлення популяції рисі на півночі Польщі
У 2023 році розпочався міжнародний проєкт «Розширення ареалу популяції рисі в північній Польщі», який реалізується в межах європейської програми LIFE за участю трьох країн: Польщі, Литви та Німеччини. У Польщі виконавцями проєкту є Західнопоморське природниче товариство (Zachodniopomorskie Towarzystwo Przyrodnicze), Надлісництво Спихово (Nadleśnictwo Spychowo) та WWF Польща. Метою проєкту є посилення двох локальних популяцій євразійської рисі в північній Польщі, що позитивно вплине на розширення ареалу виду, збільшення генетичної мінливості та дасть змогу популяції поширюватися на інші території Центральної й Західної Європи. У межах проєкту, який триватиме до кінця 2028 року, в Надлісництві Спихово (Nadleśnictwo Spychowo) було створено центр реабілітації рисі. Упродовж реалізації проєкту планується випустити в природу близько 60 рисей.
Рись — символ дикої природи й здорових лісів
Сьогодні рись залишається символом дикої, добре збереженої природи. Її присутність свідчить про здоров’я лісових екосистем — там, де живе рись, природа й далі зберігає свою природну рівновагу.
Цієї весни лісівники ДП «Ліси України» створили 3,9 гектара нового лісу на Роменщині. До завершального етапу висадки долучилися учасники учнівського лісництва «Совенятко» — активні й уже добре обізнані в лісовій справі.
Разом висадили вісім рядів сосни та дуба.
Поруч працювали досвідчені лісівники Глинського лісництва. Але дітям підказки майже не знадобилися — вони регулярно проходять практику й впевнено почуваються в цій справі.
«Совенятко» має багаторічну історію співпраці з лісівниками. І це більше, ніж просто навчання — це формування майбутнього покоління тих, хто берегтиме і відновлюватиме ліси.
ДП «Ліси України» підтримує такі ініціативи, адже в учнівських лісництвах зростають майбутні лісівники. Часто все починається з першого висадженого дерева — і для когось це стає справою всього життя.
Цінуємо й підтримуємо цей напрямок.
У сьогоднішній рубриці “Наші в ЗСУ” розповідаємо про воїна-лісівника, який за кілька років повномасштабної війни пройшов сходинками військової кар’єри від гранатометника до командира взводу. Переживши серйозне поранення, він повернувся до строю, щоб залишатися поруч із побратимами стільки, скільки стане сил.
Павло Федаш – мобілізований працівник Ніжинського надлісництва. До повномасштабного вторгнення працював інженером лісового господарства
24 лютого він без вагань прийняв рішення стати на захист країни. Спочатку потрапив до 65 окремого добровольчого батальйону, де служив гранатометником. Його бойове хрещення відбулося на Бахмутському напрямку.
«Тоді бої були піхотні. Здавалось, що це складно, але зараз бачимо: ті методи були простішими. Тепер багато вирішують дрони», – згадує Павло.
Згодом його перевели до новосформованої 116-ї окремої механізованої бригади. Там він став бойовим медиком і брав участь у штурмових діях у Запорізькій області. Робота була виснажливою і безперервною.
«Це була бойова робота в полі. За добу по кілька людей рятували. Поранення різні – від уламкових до забоїв кісток чи легень. Досвід у мене був, тож я справлявся», – розповідає він.
Та одного разу під час виконання бойового завдання машина Павла наїхала на ворожу міну. Вибух був сильним – він і сам отримав важкі поранення. Попереду чекало довге відновлення, яке тривало майже півроку. У цей час поруч були не лише рідні, а й колеги: телефонували, приїжджали, підтримували і морально, і фінансово.
Попри можливість демобілізації, Павло вирішив повернутися.
«Я міг піти, але не зміг залишити побратимів», – каже він.
З урахуванням його досвіду йому запропонували офіцерську посаду. Спочатку він став головним сержантом батальйону – відповідав за бойову готовність, дисципліну та навчання особового складу. Згодом був головним сержантом бригади, а нині вже командує взводом снайперів.
Виконує завдання на Куп’янському напрямку: керує боєм, проводить тренування, відповідає за забезпечення підрозділу. Каже, що найбільша потреба в автомобілях і дронах, адже саме це найчастіше втрачається в умовах інтенсивних боїв.
«Закривати потреби взводу допомагають не тільки колеги, а й Спілка воїнів-лісівників України. Постійно підтримують: привозили квадрокоптери, РЕБи — усе, що потрібно тут і зараз».
Попереду ще служба і боротьба. Але після перемоги Павло мріє про прості речі: відновитися і повернутися до своєї улюбленої справи. Його робоче місце зберігається. Зараз Павло знову на лікуванні – поранення й досі даються взнаки.
Із початком сезону повернення птахів із зимівлі, у Тетерівському надлісництві філії “Столичний лісовий офіс” триває обстеження лісів. До моніторингу залучений науковий співробітник відділу “Птахи” Київського зоопарку та фахівець з WWF-Україна.
Такі роботи здійснюються щороку протягом весни та літа в період активного розмноження птахів. Лісівники їх ініціюють не лише для дотримання вимог FSC-сертифікації щодо збереження рідкісних видів. Але і через те що ці види птахів є аборигенними для наших лісів і опинились під загрозою зникнення не в останню чергу через активну господарську діяльність людини. Тому їх охорона та збереження є пріоритетними завданнями лісівників.
Птахи – це природні “регулятори”. Зокрема хижі види, як підорлик чи змієїд, регулюють чисельність гризунів.
Лісівники спільно з представниками WWF-Україна виявляють гнізда за поведінкою птахів і фіксують їхнє розташування. Після чого до роботи долучають орнітолога, який підтверджує вид і оцінює стан гніздування. Спостереження проводять переважно з відстані, щоб не турбувати птахів.
Коли гніздування червонокнижного вида підтверджується – створюється охоронна зона.
“Днями ми виявили гніздо червонокнижного птаха Орлана-білохвоста. Очікуємо, що в червні тут вилупиться потомство. Зараз підготували матеріали для створення нової охоронної зони. Очікуємо на рішення обласної військової адміністрації. І далі актуалізуємо матеріали лісовпорядкування”, – говорить начальник Тетерівського надлісництва Сергій Федоренко.
До прикладу охоронна зона навколо гніздування лелеки чорного передбачає заборону на будь-які лісогосподарські роботи в межах 100 метрів від гнізда цього червонокнижного птаха. Під час періоду розмноження вона розширюється до 500 метрів.
Наразі у Тетерівському надлісництві діє 12 охоронних зон для червонокнижних птахів – чорного лелеки, змієїда, підорлика малого та журавля сірого. Охоронні зони можуть як створюватись так і скасовуватись. Саме тому моніторинг ведеться щороку: якщо гніздо довго не використовується чи руйнується – зону знімають, з’явилось нове – створюють. Це дозволяє зберігати баланс між лісогосподарською діяльністю та охороною природи.
Зі створенням охоронної зони моніторинг не завершується. Орнітолог стежить за розвитком гніздування – від появи яєць до вилуплення та підростання пташенят, а також виявляє можливі загрози. Наприклад, гілка де розташоване гніздо пошкоджена. Тоді лісівники створюють штучне.
Фінальний етап – орнітолог обережно надягає пташенятам у гнізді маленькі кільця, які мають унікальний номер. Коли за кілька місяців вони підростуть і полетять з гнізда, це дозволить дізнатися, де птах був і куди літав. Або ж в останні роки чіпляють маленькі GPS-трекери.
“Лелека чорний, наприклад, зими проводить у країнах Центральної Африки. А Орлан-білохвіст останні роки мігрує лише в межах України – шукає місця де більше їжі і води. Це все наслідок глобального потепління. Зими стають теплішими, і коли немає снігу та морозу, все необхідне для їхнього життя є тут”, – говорить науковий співробітник Київського зоопарку Олександр Панчук.
За словами науковця, це нормальні природні процеси. Заходи з моніторингу та охорони червонокнижних птахів вже допомогли у збільшенні популяції Орлана-білохвіста. Можливо, каже орнітолог, у найближчому майбутньому цей птах вже не потребуватиме особливої охорони.
Лісові пожежі у Карпатському регіоні залишаються одним із головних викликів для лісівників у пожежонебезпечний період. Щоб уберегти лісові масиви від вогню та вчасно реагувати навіть на незначні загоряння, працівники Філія “Карпатський лісовий офіс” ДП “Ліси України” щороку проводять спеціальні навчання з ліквідації умовних пожеж у лісі.
Такі тренування відбуваються спільно з підрозділами ДСНС, які допомагають лісівникам у боротьбі з вогнем. Їхня мета – відпрацювати чітку взаємодію, швидкість реагування та злагоджені дії рятувальників і лісівників у разі виникнення пожежі.
Під час навчань на Закарпатті представники державної лісової охорони моделювали ситуацію загоряння у передгірній частині лісу. За легендою, через різке посилення вітру вогонь швидко поширювався, а площа пожежі зросла з 1 до 2 гектарів.
Лісівники разом із рятувальниками Головне управління ДСНС України у Закарпатській області відпрацювали алгоритм дій у складних умовах для швидкої локалізації та ліквідації пожежі. До навчань залучили три лісопожежні модулі на базі пікапів, три пожежні автомобілі, а також ручний пожежний інвентар.
За словами лісівників, такі тренування дозволяють перевірити готовність техніки та підвищити навички працівників лісової охорони, щоб у разі реальної загрози всі служби діяли злагоджено. Швидкість реагування та сучасна техніка – важливі складові збереження карпатських лісів навіть у найскладніших умовах.
Найбільша частина (понад 218 млн грн) – це лісоматеріали, які безоплатно передали для будівництва фортифікацій та інженерних споруд на всіх напрямках фронту. Ще 21,3 млн грн спрямували на оперативне закриття потреб наших підшефних бригад та мобілізованих працівників через Спілку воїнів-лісівників України.
Окремо – транспорт для військових: філії підприємства передали 10 легкових авто на понад 5 млн грн.
Загалом здійснено понад 30 передач у десятки бригад. Це як наші підшефні підрозділи (71 окрема аеромобільна бригада, 68 окрема єгерська бригада, 412 бригада безпілотних систем Nemesis, 49 ОШБ “Карпатська Січ”), так і бригади, дле служать наші воїни-лісівники (46-та окрема аеромобільна бригада,30-та окрема механізована бригада, 40-ва бригада берегової охорони, 95-та окрема десантно-штурмова бригада, 3-тя окрема штурмова бригада та ін.).
Що передавали?
Наповнення цієї допомоги формували з урахуванням реальних потреб фронту. Найчастіше військові звертались за генераторами та зарядними станціями – передано більше 50 одиниць. Також серед найбільш затребуваної техніки були FPV-дрони та оптоволокно, РЕБи, детектори дронів, 3D-принтери, наземні роботизовані комплекси. Взимку найчастіше передавали дизельні обігрівачі.
Яким чином розподіляється допомога?
Адресні передачі для мобілізованих працівників підприємства
Вони відбуваються через Спілку воїнів-лісівників України. Щотижня її голова Володимир ковальчук та 20 регіональних представників отримують десятки звернень. Кожну потребу намагаються оперативно закрити.
Передачі для бригад, де служать воїни-лісівники
Спілка воїнів-лісівників має близько 50 представників у різних бойових бригадах. Це мобілізовані лісівники, які сьогодні служать на передовій і зсередини знають, чого насправді потребують підрозділи, де вони воюють. Вони добре розуміють запити своїх побратимів і стають надійним живим зв’язком, завдяки якому допомога приходить саме тоді й туди, де вона найбільш потрібна.
Допомога підшефним бригадам
49-му окремому штурмовому полку допомогли з облаштуванням власної професійної майстерні. До переданого комплекту увійшли верстати для заточування свердел і токарних робіт, стрічково-шліфувальний верстат, апарат плазмового різання та інше обладнання. Окрім цього, передали матеріали, яких вистачить для створення перших десяти машин.
71-їй окремій аеромобільній бригаді, які тримають фронт на Сумщині, передали декілька кросоверів від наших регіональних філій, а також комплектуючі для дронів.
68-ма окрема єгерська бригада на Покровському напрямку отримала 30 генераторів, 3D-принтери та комплектуючі для FPV-дронів.
412 окрему бригаду Безпілотних Систем Nemesis посилили кількома пікапами Mitsubishi L200. Окрім того, підрозділ отримав наземний роботизований комплекс.
