Філія: Східний лісовий офіс
08.02.1975 – 20.02.2025
Майстер лісу Гуляйпільського лісництва філії «Східний лісовий офіс» ДП «Ліси України»
Народився 8 лютого 1975 року. Жив у місті Гуляйполе Запорізької області.
Працював майстром лісу Гуляйпільського лісництва, дбав про збереження та охорону лісових насаджень, сумлінно виконував свої професійні обов’язки.
Нестор Вікторович був сином відомого гуляйпільського краєзнавця Віктора Яланського та одним із останніх прямих нащадків родини Нестора Махна, які проживали у Гуляйполі.
20 лютого 2025 року близько 18:00 внаслідок ворожого удару керованою авіаційною бомбою по місту Гуляйполе загинув Нестор Яланський. Його життя обірвала російська агресія у рідному місті, яке протягом війни перебуває під постійними ворожими ударами.
15.03.1980 – 10.09.2022
Майстер лісу Часів-Ярського лісництва ДП «Слов’янське лісове господарство»
Народився 15 березня 1980 року в селі Малинівка Слов’янського району Донецької області. Після закінчення школи проходив строкову військову службу у розвідувальній роті повітряно-десантних військ.
З 01 грудня 2016 року працював майстром лісу Часів-Ярського лісництва ДП «Слов’янський лісгосп». Відповідально опікувався лісовими насадженнями, доглядав за деревами та брав участь у створенні нових лісових насаджень.
Після початку повномасштабного вторгнення добровільно став на захист України. Служив у батальйоні спеціального призначення «Донбас» Національної гвардії України, мав звання старшого сержанта. Брав участь у боях на Сіверськодонецькому, Лисичанському, Соледарському, Бахмутському та Харківському напрямках.
10 вересня 2022 року загинув під час контрнаступу на Харківщині внаслідок ворожого авіаудару. Посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
03.10.1971 – 20.06.2022
Єгер Маяцького лісництва ДП «Слов’янське лісове господарство»
Народився 3 жовтня 1971 року в місті Слов’янськ Донецької області.
Після закінчення школи здобув професію водія-тракториста. Працював на Слов’янській меблевій фабриці, у сільських та фермерських господарствах Слов’янського району.
Після переїзду до села Сидорове пов’язав своє життя з лісовим господарством. Працював у Маяцькому лісництві, а з 02 серпня 2021 року обіймав посаду єгеря ДП «Слов’янський лісгосп».
У перші дні повномасштабного вторгнення добровольцем став на захист України. Брав участь у боях на Ізюмському напрямку, обороні Святогірська та прилеглих населених пунктів.
20 червня 2022 року загинув, потрапивши під мінометний обстріл поблизу села Сидорове Донецької області.
30.05.1974 – 02.06.2023
Майстер лісу Дробишевського лісництва ДП «Лиманське лісове господарство»
Народився 30 травня 1974 року в селищі Дробишеве Лиманської громади Донецької області.
Понад 25 років свого життя присвятив лісовому господарству. З 1998 року працював трактористом Дробишевського лісництва. У 2008 році закінчив Велико-Анадольський лісотехнічний фаховий коледж за спеціальністю «лісове господарство». Після здобуття фахової освіти перейшов на посаду майстра лісу, на якій працював до загибелі. Колеги згадували Олександра як добру, життєрадісну, привітну людину та відданого своїй справі професіонала.
02 червня 2023 року під час обходу території Дробишевського лісництва Олександр допомагав саперам визначати місця встановлення вибухонебезпечних предметів. Під час роботи він підірвався на розтяжці, залишеній окупантами, та загинув на місці.
12.10.1991 – 03.08.2023
Лісник Любимівського лісництва філії «Дніпровське лісове господарство» ДП «Ліси України»
Народився 12 жовтня 1991 року. Проживав у селі Воронове Синельниківського району Дніпропетровської області.
Після закінчення школи навчався в училищі за спеціальністю зварювальника. У 2019 році розпочав трудову діяльність у Любимівському лісництві на посаді робітника. Завдяки сумлінній праці та відповідальному ставленню до роботи вже через рік був переведений на посаду лісника.
Колеги згадували Єгора як працьовитого, відповідального та доброзичливого працівника, який не боявся труднощів, прагнув професійно розвиватися та користувався заслуженою повагою серед колег.
У березні 2023 року долучився до лав Збройних Сил України. 03 серпня 2023 року під час виконання бойового завдання загинув, рятуючи своїх побратимів.
29.02.1964 – 07.04.2023
Майстер лісу Знаменівського лісництва філії «Новомосковський військовий лісгосп» ДП «Ліси України»
Народився 29 лютого 1964 року в селі Малий Ходачків Тернопільської області. З 1991 року проживав у селі Знаменівка Новомосковського району Дніпропетровської області.
Понад 25 років свого життя присвятив лісам Дніпропетровщини. У перші дні повномасштабного вторгнення добровільно став на захист України та проходив військову службу у складі 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр».
Наприкінці грудня 2022 року під час бойових дій у районі Бахмута отримав тяжке поранення. Після поранення проходив лікування у Дніпрі. 7 квітня 2023 року Тарас Маркіянович Сум помер у лікарні Дніпра внаслідок наслідків отриманого поранення. 11 квітня 2023 року Героя поховали у селі Знаменівка Дніпропетровської області.
04.08.1976
Звання, посада, інше: солдат, електрогазозварник 4 розряду Ремонтно-механічної майстерні Новомосковського надлісництва
Дата зникнення/полону: зник 03.08.2025
Місце зникнення/полону: населений пункт Павлівка, Білопільський район , Сумська область
10.01.1981
Звання, посада, інше: старший солдат, майстер лісу Кам’янського лісництва філії “Запорізьке лісове господарство”
Дата зникнення/полону: 24.03.2022 (довідка видана Пологівським РТЦК та СП № 73 від 27.11.2023)
Місце зникнення/полону: населений пункт Мар’янка, Покровський район, Донецька область
06.10.1988 – 14.02.2023
Майстер лісу Білозерського лісництва ДП «Слов’янське лісове господарство»
Руслан Олександрович народився 6 жовтня 1988 року в місті Слов’янськ. Згодом його родина переїхала до селища Маяки (Донецька область), де Руслан і закінчив школу. Вищу освіту здобув у Слов’янському аграрному технікумі за фахом техніка-механіка транспортних засобів.
Старший солдат, водій 1-го гранатометного відділення вогневої підтримки аеромобільно-десантної роти 122-го окремого аеромобільного батальйону 81-ї окремой аеромобільної бригади (ДШВ). Пройшов строкову службу в Бахмуті (2010–2011 роки). Деякий час працював охоронцем на Слов’янській ТЕС. З 2021 року працював у Слов’янському лісгоспі на посаді майстра лісу Білозерського лісництва.
У березні 2022 року пішов на фронт добровольцем. Брав участь у запеклих боях за Рубіжне, Сєвєродонецьк, Лисичанськ, Ізюм та Лиман. Воював як піхотинець, згодом став водієм бронеавтомобіля «Козак».
8 лютого 2023 року під час бойового завдання біля смт Білогорівка на Луганщині отримав важке поранення в голову. 14 лютого 2023 року серце 34-річного Героя зупинилося у лікарні міста Дніпра. Похований у м. Слов’янську.
28.06.1990 – 01.07.2024
майстер лісу Микільського лісництва філії «Дніпровське лісове господарство» ДП «Ліси України»
Дмитро Анатолійович народився 28 червня 1990 року в місті Дніпро Дніпропетровської області.
Тривалий час працював у лісовому господарстві. Обіймав посаду майстра лісу Микільського лісництва філії «Дніпровське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України». Безпосередньо забезпечував охорону, захист та відновлення лісових масивів зокрема, Микільського лісництва на території Дніпропетровщини.
З початком повномасштабного вторгнення Дмитро Анатолійович став на захист Батьківщини. Виконуючи бойові завдання з утримання позицій та відсічі ворогу, Дмитро Леміш опинився в одному з найгарячіших ліній фронту — у районі селища Кліщіївка (Бахмутська міська громада, Бахмутський район, Донецька область).
За офіційними даними Міністерства внутрішніх справ України та профільних платформ пам’яті, військовослужбовець зафіксований у базах даних у зв’язку з бойовими діями на Донеччині. 01.07.2024 під час важких боїв життя воїна обірвалося.